Святе Письмо з розважанням на 28 січня

Першого соборного послання Петрового читáння.

1 Пт. 61 зач.; 4, 1-11.

1. Улюблені, тому що Христoс страждав тілом, ви теж озбройтеся тією самою думкою, тобто: хто страждав тілом, той перестав грішити, 2. щоб решту часу жити в тілі не за людськими похотями, але за волею Божою. 3. Бо доволі часу пішло на те, що ви виконували волю поган, що запродають себе розпусті, пристрастям, пияцтву, гульні, пиятикам та мерзенній службі бовванам. 4. Тому вони дивуються, що ви не рветеся разом із ними до того самого багна розпусти, і хулять. 5. Але за це вони дадуть відповідь тому, хто готов судити живих і мертвих. 6. На те бо й мертвим проповідувано благовість, щоб, суджені за людською волею в тілі, вони жили у Бозі духом.

7. Кінець усьому близько. Будьте мудрі і тверезі, чувайте в молитвах. 8. Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов покриває силу гріхів. 9. Будьте гостинні один до одного, без нарікання. 10. Служіть один одному, кожен тим даром, що прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті. 11. Коли хто говорить, то наче б говорив Божими словами; коли хто служить, то як би натхненний Божою силою, щоб у всьому прославлявся Бог через Ісуса Христа, якому слава й сила на віки віків. Амінь.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 56 зач. 12, 28-37.

28. Того часу один з книжників, що чув, як садукеї сперечалися з Ісусом, побачивши, підійшов і спитав його:

– Яка перша з усіх заповідей?

29. Ісус відповів:

– Перша: слухай, Ізраїлю, Господь, Бог наш – Господь єдиний, 30. і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й всією силою твоєю. 31. А друга: будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає.

32. І сказав йому книжник:

– Добре, учителю: ти сказав по правді, що Він – єдиний, і що немає іншого, крім нього. 33. І що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією і любити ближнього, як себе самого – це більш, ніж усі всепалення та жертви.

34. Ісус, побачивши, що той відповів розумно, сказав до нього:

– Ти недалеко від царства Божого.

І ніхто не смів більше його питати.

35. Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі:

– Як то воно книжники кажуть, що Христос – син Давидів? 36. Аджеж Давид сам промовив був Святим Духом:

Сказав Господь Господеві моєму:

сиди праворуч мене,

доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги.

37. Сам Давид зве його Господом; як же тоді він – його син?

І багато людей слухали його радо.

Мр. 12, 28–37. «Будеш любити ближнього твого, як себе самого»

У християнському житті ми часто звертаємо увагу на любов до ближнього, говоримо про те, що кожну людину нам посилає Бог, що кожну людину маємо обдаровувати любов’ю, що кожну людину маємо зустрічати, немовби самого Бога... І це правда. Так мало б бути в нашому житті. Але в цьому Євангелії Господь каже нам дуже важливу істину: можливість любити ближнього приходить тоді, коли людина навчиться любити саму себе.

Що означає любити себе? Це не ставити себе в центрі як когось особливого – така поведінка радше свідчить про егоцентризм. Любити себе – значить найперше прийняти себе як дар Господній, таким, ким я є, зі всіма своїми талантами, зі своїми плюсами, мінусами, позитивами й негативами, вадами, – це є я. Таким мене створив Господь. Коли навчимося бачити за своєю особою Бога, який дав нам буття, навчимося приймати себе, то почнемо відкривати в собі ті чи інші риси, про які не замислювались і яких належно не сприймали. Тоді за тими рисами будемо відкривати Бога. І лише тоді зможемо любити іншу особу, розуміючи, що її теж створив Бог і в Його очах вона не менш цінна, ніж я. Якщо я зумію прийняти себе таким, яким мене створив Господь, і побачити за своїм буттям Бога, тоді лише стану спроможний прийняти й полюбити інших.

1 Пт. 4, 1–11. «Насамперед майте велику любов один до одного»

У своїх стосунках щодо інших бачимо, як часто ми нарікаємо, що нам приділяють мало уваги, часу, що до нас нікому не має справи, що ми самотні. Іншими словами, просто скаржимось, що нас не люблять.

У Євангелії ми ніде не натрапимо на те, що християни мають вимагати від когось любови. Навпаки, Господь каже, щоб ми найперше любили інших. Тоді діятиме ефект бумеранга: коли обдаровуватимемо інших любов’ю, вони в цій любові розцвітатимуть і так само даруватимуть свою любов нам.

Спробуймо дати іншим те, чого прагнемо самі. А даючи любов, ніколи не помилимось. Любов – це те, чого прагнуть усі люди!