Святе Письмо з розважанням на 29 липня

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 144 зач.; 10, 5-12.

5. Браття, багато з наших батьків були неугодні Богові, тому вони й полягли в пустині.

6. А це сталося нам на приклад, щоб ми до злого не були пожадливі, як вони були пожадливі. 7. Та й ідолопоклонниками не ставайте, як деякі з них, як написано: Народ сів їсти й пити, а потім устали бавитись. 8. Та й не чинім розпусти, як деякі з них чинили, і полягло їх в один день двадцять три тисячі. 9. Ані не спокушаймо Господа, як деякі з них спокушали, і від гадюк згинули. 10. Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і від губителя загинули. 11. Та все це сталося з ними як приклад; написано ж на науку нам, що дійшли до повноти віків. 12. Тож коли кому здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 66 зач. 16, 6-12.

6. Сказав Господь своїм учням:

– Глядіть, бережіться закваски фарисейської і садукейської.

7. Вони ж перемовлялись між собою і говорили:

– Тому що ми не взяли хліба.

8. Помітив це Ісус і каже:

– Чого перемовляєтеся між собою, маловіри, тому що не взяли хліба? 9. І ви досі не збагнули? Чи ж ви не пам'ятаєте п'ять хлібів для п'яти тисяч, і скільки ви кошів зібрали? 10. Ані тих сімхлібів для чотирьох тисяч, і скільки ви кошів зібрали? 11. Тож; як не розумієте, що я не про хліб вам. говорив, коли казав: бережіться закваски фарисейської і садукейської?

12. Тоді ті зрозуміли, що він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а фарисейської та садукейської науки.

Св. мч. Каленика

Мт. 66 зач.; 16, 6-12.

В основу сьогоднішніх роздумів покладено вислів: «написано нам на науку». У своєму навчанні апостол Павло подає вказівки з історії Ізраїлю, що записані у Святому Писанні. Він пише до спільноти у місті Коринт, яка була заснована у п’ятдесятому році ним і його співбратами, де вони проповідували Євангеліє протягом вісімнадцяти місяців, тому він добре знав цю спільноту.

Апостол закликає, щоб ми, які вже маємо можливість прочитати про поведінку людей, які належали до Божого народу, зробили для себе висновки. Тому він вже на самому початку уривка наголошує, що ці історії написані для того, щоб ми лихого не пожадали. Лихі пожадання скеровують людину на шлях гріха, і кінцевою точкою цієї дороги є смерть. Ось як пише про це апостол Яків: Кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить. А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть» (Як 1, 14-15).

Розуміючи цю перспективу, апостол Павло зосереджує увагу на початок цієї дороги, де мають місце нарікання, бо саме нарікаючи людина виявляє невдоволення своїми життєвими обставинами. Вона не старається і не бажає розпізнавати, що саме може вона зробити у цих обставинах, аби сповнити волю Божу. Керуючись власною мудрістю, людина виявляє свою гординю перед Творцем, бо, як їй виглядає, вона знає краще за самого Бога, як мали б розвиватися події. Зосереджуючи увагу на труднощах, вона не хоче їх приймати як можливість для духовного зросту. Звертає свою увагу не на те, що вже отримала і що ще може отримати від Господа, пройшовши ці випробування, але, радше, на те, що вона втрачає. І, як наслідок, не виявляє вдячності Богові за те, що він їй дає, та через нарікання ширить дух бунту проти Бога посеред ближніх.

Пригадаймо той випадок, коли Бог могутньою рукою звільнив євреїв з рабства, вивівши їх із Єгипту, а вони постійно нарікали на нього, згадуючи ті, на їхню думку, цінні обставини їхнього рабства.

Подібно і в даному уривку із Євангелія, Ісус закликає учнів стерегтися науки фарисейської і садукейської. Адже, люди, які належали до цих двох течій, хоча й були учителями Святого Писання, та все ж протиставлялися волі Божій спасіння у Христі Ісусі, нарікаючи на Божого Помазаника. Вони не приймали ані Ісуса, ані його навчання, а  тим самим відкидали також волю Божу, і також після смерті Ісуса і його воскресіння переслідували тих, хто проповідував Євангеліє.

Господи, особливо у теперішніх обставинах воєнного часу, прости за наші нарікання. Твоєю ласкою зміни наші серця, навчи нас бути вдячними за все, що трапляється у житті, щоб у радості духа ми прославляли тебе, нашого люблячого Бога і Спасителя.

Слово благовісника