Святе Письмо з розважанням на 29 січня

Першого соборного послання Петрового читáння.

1 Пт. 62 зач.; 4, 12 – 5, 5.

12. Улюблені, не дивуйтеся тій пожежі, що постає проти вас, вам на пробу, немов би з вами діялось що дивне, 13. але радійте, оскільки берете участь у Христових стражданнях, щоб і під час славного його об'явлення радіти та веселитися. 14. Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім'я, бо славний Дух Божий на вас почиває. 15. Ніхто з вас нехай не страждає як душогубець або злодій, або злочинець, або як той, хто встряває в чужі справи. 16. Коли ж страждає як християнин, нехай не соромиться, але прославляє Бога цим ім'ям. 17. Бо настав час почати суд від Божого дому; коли ж він від нас розпочинається, то який кінець буде тих, які не коряться Божій благовісті?

18. І коли праведник ледве, спасеться,

безбожник і грішник де явиться?

19. Тому й ті, які страждають з Божого зізволення, нехай у доброчинності довірять вірному Творцеві свої душі.

1. Тож пресвітерів з-між вас заклинаю, я сам теж пресвітер і свідок страждань Христових і співучасник слави, що має об'явитись: 2. пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, але добровільно, по-Божому; не ради брудного зиску, але доброхіть, 3. і не як пануючі над вибраними, але будьте зразком для стада. 4. І як явиться архипастир, отримаєте нев'янущий вінець слави.

5. Так само ви, молоді, коріться старшим. І всі ви вдягніться в покірливість один супроти одного,

Бог бо гордим противиться,

але покірливим дає благодать.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 57 зач. 12, 38-44.

38. Сказав Господь своїм учням:

– Остерігайтесь книжників, що люблять ходити собі у довгих шатах, вітання на майданах, 39. перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах, 40. що з'їдають доми вдовиць і довго моляться на показ. Вони матимуть тяжкий засуд.

41. І, сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидав гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато. 42. І ось прийшла одна вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант. 43. Прикликавши своїх учнів, сказав їм:

– Істинно кажу вам, що та вбога вдовиця кинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. 44. Усі бо кидали зо свого зайвого, вона ж зо свого убозтва вкинула все, що мала, увесь свій прожиток.

Мр. 12, 38–44. «Ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх»

Звичайно, можна дивуватися, як убога вдовиця, яка вкинула лише дві лепти, кинула більше за всіх. А відповідь дуже проста: вона кинула все, що мала і що дав їй Господь. Те, що для інших було дріб’язком, для неї було всім маєтком. Ті, що віддавали значно більше, віддавали надмір багатства. Без розуміння того, що все, що в них є, належить Богові, без Його волі вони б цього не здобули.

У нашому житті важливо бачити за тим усім, що ми маємо, Божий дар, і служити Господеві всім тим багатством, яке від Нього отримали. Часто думаємо собі: коли б ми були багатші, мудріші, побожніші, сміливіші, освіченіші чи щось інше, от тоді ми могли б робити щось важливе. Однак стараймось тим, що маємо, тим, на що ми здатні зараз, служити Богові. Насправді Господь не потребує від нас чогось особливого, а лише стільки, скільки в наших силах.

Даймо Богові все, що можемо, і це буде нашою найбільшою пожертвою!

1 Пт. 4, 12 – 5, 5. «Усі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного»

Часто ми живемо так, щоби якось ствердитися, заявити про себе. Нам боляче, коли понижують нас на посадах, коли нас принижують, відкидають. Господь пропонує зайняти цілковито інакшу поставу – одягнутись у покірливість.

Гарне слово – одягнутися. Якщо ми в щось одягаємось, то носимо це на собі. Якщо ми покору одягаємо, то вона повсякчас із нами. І в кожній ситуації, коли навіть хтось до нас несправедливий, нечесний, але ми з покорою це сприймаємо, то наші стосунки матимуть зовсім інший розвиток, аніж будемо бунтувати і злоститись.

Хтось помилився, і ми покірливо це сприймаємо, хтось нагрубіянить, а ми не відповідаємо взаємністю. Потім, коли ми помилимось, хтось сприйме це також покірно. Справді, це були б милі Богові стосунки. Тож зростаймо в покірливості одні до одних, щоб наслідувати Ісуса Христа!