Святе Письмо з розважанням на 3 грудня

До Тимотея першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Тим. 281 зач.; 1, 18-20; 2, 8-15.

18. Сину, Тимотею, цей наказ даю тобі згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою, 19. маючи віру й добру совість, яку деякі відкинули й відпали від віри; 20. між ними Іменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчилися не хулити.

8. Хочу, отже, щоб чоловіки молилися на всякому місці, здіймаючи до неба чисті руки, без гніву й суперечки.

9. Так само й жінки, в убранні пристойнім, хай себе прикрашають соромливістю і скромністю, не заплітанням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогоцінними, 10. але добрими ділами, як личить жінкам, що посвятили себе побожності. 11. Жінка нехай учиться мовчки, в повній покорі. 12. Навчати жінці не дозволяю, та й коверзувати чоловіком; але бути мовчазною. 13. Адам бо спершу був сотворений, а Єва потім. 14. І Адам не був зведений, жінка ж, зведена, провинилась. 15. Однак вона спасеться, родячи дітей, якщо пробуватиме у вірі, любові та святості зо скромністю.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 78 зач. 15, 1-10.

1. Одного разу горнулись до Ісуса всі митарі і грішники, щоб його почути. 2. Фарисеї з книжниками нарікали:

– Цей грішників приймає і їсть разом з ними.

3. Тоді Ісус сказав до них цю притчу:

4. – Хто з вас, маючи сотню овець і загубивши одну з них, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустині та не піде шукати загубленої, поки її не найде? 5. І найшовши, він, радіючи, кладе її собі на плечі 6. і, вернувшися додому скликає друзів та сусідів і до них каже: радійте зо мною, бо я найшов вівцю, що була загубилась. 7. Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, яким не треба покаяння.

8. Або яка жінка, маючи десять драхм і загубивши одну, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не найде? 9. І найшовши, вона скликає подруг і сусідок і їм каже:

– Радійте зо мною, бо я найшла драхму, що була загубила.

10. Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.

Св. прор. Софонії Лк. 78 зач.; 15, 1-10.

В уривку, який сьогодні читаємо основне дієслово (ἀπόλλυμι) аполлюмі, тобто згубитися, втратитись. Лука розповідає нам дві притчі: про загублену вівцю та про загублену драхму. Ці історії, розказані Ісусом, є яскравим вираженням керигми – доброї звістки Бога, який шукає загублених і Його велику радість, коли знаходить їх. Ісус через притчі відповідає на нарікання фарисеїв і книжників, які обурювалися, що Він приймає грішників і їсть з ними. 
Насправді, кожна людина в певній мірі є «загубленою», а особливо, коли ми втрачаємо справжнього себе у гріху, у відчаї, у байдужості, у віддаленні від Бога. Наша загубленість може нагадувати загублену вівцю. Коли особа віддаляється від сім’ї, спільноти, вона втрачає шлях та не бачить вказівників. І тоді почуває себе самотньою і покинутою. 

Проте, найбільша втрата – відчуття, контакту Бога. Також загубленість може бути подібною до загубленої драхми. Коли особа втрачає, те, що є цінним у ній. Це може бути втрата віри, сенсу життя, внутрішнього миру або й себе. Найважче, коли людина навіть не усвідомлює своєї загубленості. Будь-який стан загубленості відділяє нас від джерела життя і радості, бо не дозволяє нам повноцінно жити і переживати Божу присутність.201
Проте, надіє є, бо Божа любов є активна. У притчах зустрічаємо не пасивного Бога, який чекає, доки загублені повернуться, а активного, ініціативного Бога, який шукає. Більше того, як добрий пастух Бог залишає дев'яносто дев'ять і йде шукати одну загублену вівцю. Він ризикує, докладає зусиль, доки не знайде її. Як добра господиня Він ретельно підмітає весь дім, шукаючи загублену драхму. Вона докладає всіх зусиль, доки не знайде цінну монету. Кожна особа є цінною для Бога. Чи це лише одна вівця чи одна драхма. Адже люблячий Бог це не просто статистику, а про любов і зусилля, щоб знайти. Бог бореться і шукає, те, що зламалося та згубилося.

Важливо бачити радість, коли загублене знайдено: пастух радіє і кличе друзів та сусідів, а жінка радіє і кличе подруг та сусідок, щоб вони розділити радість. Але цей стан радості має не лише земний, але й небесний вимір:  Ісус підкреслює: "Так само, кажу вам, на небі буде більша радість за одного грішника, що кається, ніж за дев'яносто дев'ять праведників, що не потребують покаяння." 

Сьогодні Христос кожного запитує: «Чи відчуваєш ти себе загубленим сьогодні?» «Чи є у твоєму житті те, що ти втратив або що віддалило тебе від Бога?». І Сам кожному з нас відповідає: «Знай, що Бог шукає тебе! Він не чекає, Він активно прагне знайти тебе і повернути до Себе.» Подякуймо Богові, який показує нашу загубленість, наше відчуття втрати і порожнечі. І дозвольмо Йому нас знайти і принести туди де місце кожного з нас – у Царство Боже!

Слово благовісника