Святе Письмо з розважанням на 3 листопада

До Колосян послання святого апостола Павла читáння.

Кол. 255 зач.; 2, 13-20.

13. Браття, Бог вас, які були мертві гріхами й вашим необрізанням, оживив з Христом, простивши нам усі провини. 14. Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами; він її зробив нечинною, прибивши до хреста; 15. і здерши здобич з начал і властей, він виставив їх прилюдно на сміховище, перемігши їх у ньому.

16. Нехай же нас ніхто не судить за їжу чи пиття, чи у справі свят, чи щодо новомісяця, чи суботи; 17. все це лиш тінь того, що буде, дійсність же – Христос. 18. Нехай ніхто вас не позбавляє нагороди самовільною покорою і служінням ангелам; такі бо звертають усю увагу на примари, надуваються марно своїм тілесним розумом 19. і не тримаються голови, від якої все тіло, об'єднане і зміцнене суглубами та зв'язями, росте Божим зростом.

20. Коли ви з Христом умерли для первнів світу, чому, наче б ви ще в світі жили, піддаєтеся приписам.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 43 зач. 9, 18-22.

18. В той час, коли Ісус молився насамоті, і були з ним його учні, він спитав їх:

– За кого мене мають люди?

19. Вони у відповідь сказали:

– За Івана Христителя, інші – за Іллю, ще інші – за якогось із старовинних пророків, що воскрес із мертвих.

20. – А ви, – спитав їх, – що кажете про мене? Хто я?

Тоді Петро, озвавшись, мовив:

– Ти – Христос Божий.

21. Він сказав їм гостро про це нікому не говорити. 22. Далі додав:

– Син чоловічий має багато страждати; старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб'ють, та він на третій день воскресне.

Свв. мчч. Акепсими, єп., Йосифа, пресвіт., і Аїтала, дияк.

Оновлення храму св. вмч. Юрія, що в Лідді, де спочиває його чесне тіло Лк. 43 зач.; 9, 18-22.

«А ви», – спитав їх, – «що кажете про Мене? Хто Я?» (Лк. 9,20). Це фундаментальне запитання, звернене до кожного Христового учня. 
Його парадокс полягає в тому, що хоча можна, разом з апостолом Петром, впевнено відповісти, що Ісус є Христом, тобто Божим Помазаником, – насправді відповідь на це запитання є справою цілого людського життя. Кожного дня, знову і знову, стоячи перед реальністю страждання чи радості повсякдення, доводиться відповідати на питання: ким для мене особисто є Ісус?

А якою є Його відповідь? Що Ісус бажає сказати мені? «Син Чоловічий має багато страждати…» (Лк. 9,22). Страждати за мене, боротися за моє спасіння, за моє щастя і вічне блаженство. Ось чим Христос завжди переймається. Моє життя не є для Нього байдужим – воно в центрі Його постійної уваги.168
Пророцтво Ісуса про Його хресну місію не зупиняється на стражданнях. Він бачить остаточну мету всіх випробувань: «…та Він на третій день воскресне» (Лк. 9,22), – запевняє Він кожного з нас.

На відміну від апостолів у період їхньої останньої Пасхи з Учителем, для нас життя Ісуса вже не є оповите таємницею Його смерті. 
Ми достеменно знаємо, що Він воскрес, а самі апостоли засвідчили цю істину мученицькою смертю. Природно: ніхто не бажає помирати в муках за вигадку. Апостоли мали безпосередній досвід зустрічей і спілкування з Воскреслим Христом. 

Отож, маючи запевнення Його Воскресіння, залишається запитати самого себе: а який мій досвід зустрічі з Ісусом? Невже я ніколи не помічав, що Він опікувався мною, огортав мене Своєю любов’ю і підтримував у мені надію на воскресіння?

Слово благовісника