Святе Письмо з розважанням на 3 лютого

Другого соборного послання Петрового читáння.

2 Пт. 67 зач.; 2, 9-22.

9. Улюблені, Господь знає, як визволяти побожних від спокуси, неправедних же, призначених для кари, тримати на день суду, 10. особливо тих, які лише шукають брудних похотей тіла і зневажають Господа.

Зухвалі та нахабні, вони не бояться кидати наклепи на величчя, 11. тоді як ангели, хоч силою й міццю більші, не виносять зневажливого суду на них перед Господом. 12. Вони, мов нерозумна тварина, що з природи на те й родиться, щоб її ловили й нищили; вони зневажають те, чого не розуміють, будуть знищені своїм же знищенням 13. і зазнають кари як відплати за їх несправедливість. Вони розкоші дня за щастя вважають; брудні й мерзенні, вони бавляться, обманюючи вас, навіть коли бенкетують з вами. 14. Очі в них повні перелюбу, і вони грішать безнастанно; вони приваблюють нестійкі душі; серце в них до зажерливости вправне, в тих дітей прокляття. 15. Вони, покинувши дорогу просту, заблудили, ідуть слідом за Валаамом, сином Беора, що милувався платнею неправедною, 16. і одержав докір за свій переступ: ослиця, німа, під'яремна, заговорила людським голосом і спинила безум пророка.

17. Вони – джерела безводні, хмари, якими гонить хуртовина; для них стоїть готовий чорний морок. 18. Вони верзуть пусті нісенітниці, розбещеними похотями тіла знову приваблюють людей, які ледве що втекли від тих, які проводять життя у блуді. 19. Вони обіцяють їм волю, самі раби зіпсуття; бо кожен стає рабом того, хто його переміг. 20. Бо коли ті, що, пізнавши Господа й Спаса нашого Ісуса Христа, втекли від погані світу і, знов обплутані нею, їй улягають, останнє їхнє гірше, ніж перше. 21. Ліпше було їм дороги справедливости не знати, ніж, пізнавши, відвернутися від переданої їм святої заповіді. 22. З ними сталось те, про що приповідка влучно каже: пес вернувся до своєї блювотини або: свиня, вимита, валяється у багні.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 60 зач. 13, 14-23.

14. Сказав Господь своїм учням: Коли побачите мерзоту запустіння, що настане там, де їй не слід бути, – хто читає, хай розуміє! – тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають у гори; 15. хто на покрівлі, нехай униз не сходить і не входить до хати, щоб узяти що із неї; 16. а хто у полі, нехай не вертається назад узяти одежу. 17. Горе вагітним і тим, що годуватимуть грудьми у той час. 18. Моліться, щоб це не сталося зимою. 19. Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, який Бог сотворив, аж понині, і ніколи більше не буде. 20. І якби Господь не вкоротив тих днів, ніхто б не врятувався; але заради вибраних, яких вибрав, він укоротить ті дні.

21. І коли вам тоді хто скаже: ось тут Христос! Глянь, он там він! – Не вірте. 22. Постануть бо неправдиві месії та лжепророки й чинитимуть знаки та чуда, щоб, як можна, одурити вибраних. 23. Ви ж уважайте. Я сказав вам усе наперед.

Мр. 13, 14–23. «Постануть бо месії неправдиві та пророки ложні й чинитимуть знаки та чуда»

Ще тоді, коли Мойсей мав вивести вибраний народ з єгипетської неволі, не тільки він, а й інші люди, які не служили Богові, могли творити чуда. Не лише Мойсей силою Божою, але й єгипетські чарівники могли вслід за ним перетворити свої палиці на змій. І той, хто не був вкорінений у вірі в Бога, звичайно, міг засумніватися: як Мойсей може бути Божим посланцем, якщо слуги фараона роблять те саме. Але однакові зовні чуда відрізняються своєю метою та результатом. Плодом чуда, яке походить від Бога, – завжди є наближення людини до Нього, зміна на краще життя конкретної особи, вдосконалення в чеснотах.

Усе, що ми тут, на землі, робимо, не має жодної цінности, якщо це не наближає нас до Бога, не веде до вічного спасення, не дає надії на зустріч із Творцем.

2 Пт. 2, 9–22. «Господь знає, як визволяти побожних від спокуси»

Скільки разів у житті ми знеохочувались й опускали руки, були певні, що не здатні щось уже змінити в собі чи навколо себе. У таких випадках дуже важливо дивитись на приклад святих, які проходили через усі випробування, труднощі та спокуси, проходили до кінця, бо довіряли Богові.

Саме довіра до Бога – це те, чого ми можемо навчитись у святих. І так само ми за їхнім прикладом маємо вчитись усе більше довіряти Богові. Тоді Він знаходить спосіб, як нас вивести з тих чи інших випробувань або спокус, та допомогти нам їх подолати. Тому як би не згущувалися хмари в нашому житті, не погіршувались обставини, пам’ятаймо, що Господь повсякчас із нами. І для Нього немає неможливих речей.

Як сам Господь наш Ісус Христос пройшов через випробування, як Він також дав усім своїм святим силу пройти через це, так і кожному з нас дасть силу, коли ми будемо уповати на Нього!