Святе Письмо з розважанням на 3 серпня

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 124 зач.; 1, 10-18.

10. Браття, благаю вас ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів між вами, але щоб ви були з'єднані в однім дусі і в одній думці. 11. Я бо довідався про вас, мої брати, від Хлоїних, що між вами є суперечки. 12. Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: я Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів. 13. Хіба Христос розділився? Хіба Павло був розп'ятий за вас ? Або хіба в Павлове ім'я ви христилися? 14. Дякую Богові, що я нікого з вас не христив, крім Крисла та Ґая, 15. щоб не сказав хто, що ви були хрищені в моє ім'я. 16. Христив я теж дім Стефани; і більш не знаю, чи христив я кого іншого.

17. Христос бо послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним. 18. Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 58 зач. 14, 14-22.

14. Того часу, побачив Ісус силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. 15. Як же настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть:

– Пустинне це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.

16. Ісус сказав їм:

– Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.

17. Вони ж мовлять до нього:

– Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві риби.

18. Тоді він каже:

– Принесіть мені їх сюди.

19. І велівши народові сісти на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав хліби і дав учням, а учні – людям. 20. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. 21. Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.

22. І зараз же заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ.

Неділя 8-ма по Зісланні Святого Духа Прпп. Ісаакія, Далмата й Фавста

Мт. 58 зач.; 14, 14-22.

«Дайте ви їм їсти».
Христос зовсім не знущається зі своїх учнів, коли пропонує учням нагодувати 5000 чоловіків. Він не хоче вказати на їхні немочі та гріхи. 

Господь, знаючи їхні обмежені людські можливості, запрошує їх до співпраці з Ним у цьому ділі – наситити голодних й спраглих правди та справедливості. 

Він не створює хліб «з повітря», а помножує те, що дає Йому людина в дарі. Це дуже важливе духовне правило. Адже ми радше очікуємо справжнього чуда, в якому Бог зробить щось надзвичайне без нашої участі. Так набагато «легше» для нас, бо не потребує наших зусиль, праці над собою. А Він, радше, обирає співпрацю з нами, бо ми цінуємо лише те, що нам самим коштувало зусиль. «Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться» (Мт. 5:6). Оскільки ці всі люди прийшли голодні за Божим Словом, то Бог подбав про їхні матеріальні потреби. «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6:33). Часто людина відпихає духовні справи на маргінес свого життя. Вона молиться тоді коли щось стається поганого або коли вистачить часу після роботи і відпочинку. Погляньте на богопосвячених осіб. В них молитва не є між роботою, навчанням і відпочинком. Зовсім навпаки: всі справи є між молитвами. Адже як можна «дати їсти» іншим, дарувати їм свою любов і турботу, якщо ти сам не наповнився нею від Бога? Як каже давня приказка: «З порожнього й Соломон не наллє».

Слово благовісника