Святе Письмо з розважанням на 3 вересня

До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.

2 Кор. 189 зач.; 9, 12 - 10, 7.

12. Браття, виконання цього служіння не тільки задовольнить потреби святих, але стане ще більш щедрим завдяки численним дякам Богові. 13. З приводу доказу цього вашого служіння вони будуть хвалити Бога за ваш послух у визнанні євангелія Христа та за щедрість вашого дару для них і для всіх. 14. І вони своєю молитвою за вас показують велику до вас любов заради надмірної благодаті Божої у вас. 15. Дяка хай буде Богові за його дар невимовний.

1. Я ж сам, Павло, благаю вас лагідністю і ласкавістю Христа, бо я, коли присутній між вами, покірний, а коли від вас далеко, сміливий супроти вас. 2. Отож вас прошу, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми поводилися по-тілесному. 3. Ми живемо як люди, але не воюємо по-тілесному, 4. бо зброя нашої боротьби не тілесна, але сильна в Бозі для зруйнування твердинь; ми руйнуємо ложномізкування і всяку гордість, що повстає проти пізнання Бога, і займаємо в полон усякий розум на послух Христові; 6. ми також готові покарати всякий непослух, коли ваш послух завершиться.

7. Ви дивитеся на лице. Коли хто певний, що він Христів, нехай роздумає ще раз сам у собі, що так, як він Христів, так само й ми.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 13 зач. 3, 20-27.

20. Одного разу, коли Ісус вернувся додому, стільки народу знову там зібралось, що вони не мали змоги їсти. 21. Довідавшись про те, його свояки вийшли, щоб його взяти, бо говорили:

– Він не при собі!

22. А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє. 23. Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них:

– Як може сатана сатану виганяти? 24. Коли яке царство поділене саме в собі, те царство не може встоятись. 25. Коли яка родина розділена сама в собі, не може та родина встоятись. 26. І коли сатана встав сам на себе й розділився, він не може встоятись, і кінець настав йому. 27. Ніхто не може вдертись до сильного в хату й розграбити його добро, якщо він спершу не зв'яже сильного, і тоді розграбить його хату.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 13 зач. 3, 20-27.

20. Одного разу, коли Ісус вернувся додому, стільки народу знову там зібралось, що вони не мали змоги їсти. 21. Довідавшись про те, його свояки вийшли, щоб його взяти, бо говорили:

– Він не при собі!

22. А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє. 23. Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них:

– Як може сатана сатану виганяти? 24. Коли яке царство поділене саме в собі, те царство не може встоятись. 25. Коли яка родина розділена сама в собі, не може та родина встоятись. 26. І коли сатана встав сам на себе й розділився, він не може встоятись, і кінець настав йому. 27. Ніхто не може вдертись до сильного в хату й розграбити його добро, якщо він спершу не зв'яже сильного, і тоді розграбить його хату.

Святого священномученика Антима, єпископа Нікомидійського Преп. отця нашого Теоктиста, співпосника великого Євтимія Мр. 13 зач.; 3, 20-27.

Після багатьох зцілень і чудес Ісус повертається додому. Але замість відпочинку Його чекає багато людей. До Нього знову збирається натовп: настільки великий, що Христос і Його учні не мають навіть часу поїсти. І тут починається конфлікт. Родичі вважають, що Він не в собі. А книжники, що прийшли з Єрусалиму, йдуть ще далі: кажуть, що в Ньому – сила Вельзевула, князя демонів.

Цей уривок відкриває глибоку драму. Ісус не просто не вписується в очікування оточення – Він викликає страх і нерозуміння. Рідні не можуть прийняти того, що близька людина – Месія. А релігійна еліта, замість пізнати Божу руку, пояснює Його силу як диявольську. Що це?

Засліплення? Гордість? Чи небажання змінити свої уявлення?

У відповідь Ісус наводить приклад дому, який не може встояти, якщо розділений у собі. Це не просто логічний аргумент. Це глибоке викриття серця. Якщо ви бачите добро і приписуєте його злу – ви не просто помиляєтесь, ви закриваєтесь на дію Бога. Ви опиняєтесь у небезпеці втратити здатність розпізнавати правду. Це не випадкова суперечка – це зіткнення царств: Царства Бога і царства темряви.

Ісус ясно каже: Він прийшов не на компроміс із злом. Він – це Той, хто вривається в дім сильного, зв’язує його і забирає полонених. Це образ перемоги: Христос – не добрий учитель любові та моралі. Він – Переможець. Він – Той, Хто має силу над дияволом. Він – Визволитель.

Але ця перемога – не показова, не тріумфальна. Вона починається з хреста. Ісус буде зневажений, названий богохульником, а зрештою – розп’ятий. Але саме так Він «зв’яже сильного» і звільнить нас. Ця перемога – у любові, вірності і самопожертві.

Сьогодні багато людей – як тоді. Одні захоплюються Ісусом, бо Він зцілює, допомагає, відповідає на молитви. Тобто це ті, які, говорячи «Господи, Господи», шукають своєї користі, а не хочуть, щоб Він керував їхнім життям. Інші – відвертаються, бо Він не вписується в їхній світогляд. А Христос і сьогодні запитує: хто твій пан? Кому належить твоє серце?

Це питання не лише релігійне. Це питання влади, довіри і остаточного вибору. Той, хто визнає Ісуса Господом, вже не може жити у компромісі зі злом. Він вступає в боротьбу, але не сам, а з Тим, Хто вже переміг.

Чи дозволяєш Ти Христові увійти в «дім сильного» у Твоєму житті – у ті місця, які довго залишались у темряві, під контролем страху, гріха чи байдужості – і звільнити Тебе?

Слово благовісника