Святе Письмо з розважанням на 30 грудня

До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.

8. Браття, Дух Святий показує, що дорога у святиню ще не відкрита, поки стоїть перший намет. 9. Це образ теперішнього часу, коли приносяться дари й жертви, які не можуть зробити досконалим у совісті того, хто служить. 10. Це лиш тілесні установи щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу зміни на краще. 

15. Тому він посередник нового завіту, щоб, після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту, вибрані одержали обітницю вічного насліддя. 16. Де є заповіт, там мусить наступити смерть заповітника, 17. бо заповіт має силу лиш по смерті; він не варт нічого, поки живе заповітник. 18. Тому й перший завіт був освячений кров'ю. 19. Коли Мойсей був проголосив за законом усі заповіді усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу та окропив і саму книгу, і ввесь народ, 20. кажучи: це кров завіту, що Бог установив для вас. 21. Так само і намет, і ввесь служебний посуд окропив кров'ю. 22. Зрештою, по закону майже все очищується кров'ю, і без кровопролиття немає відпущення. 

23. Треба, отже, було, щоб подоби речей небесних очищувались таким чином, а самі небесні речі очищувались жертвами, багато ліпшими від тих.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 34 зач. 8, 22–26.

22. Одного разу прийшов Ісус у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого і просять його, щоб його доторкнувся. 23. Узявши сліпого за руку, вивів він його за село і, помазавши йому слиною очі, поклав на нього руки і спитав його:

– Чи бачиш що?

24. Глянув той і каже:

– Бачу людей – наче б дерева ходячі.

25. Тоді він знову поклав йому руки на очі, і той прозрів, і одужав, і бачив усе ясно й далеко. 26. Послав він його додому, кажучи:

– Не входь у село.

Св. мц. Анісії
Прп. Зотика, пресвітера і кормителя сиріт
Мр. 34 зач.; 8, 22–26

Сьогоднішній євангельський уривок у центр розповіді ставить термін (τυφλός) — тюфлос, тобто сліпий. Ця історія є не лише розповіддю про фізичне зцілення сліпого чоловіка, але й глибокою керигматичною істиною про поступове духовне прозріння, яке переживають учні Христа і яке може пережити кожен із нас на шляху до повного пізнання Господа.

Подія відбувається одразу після того, як Ісус докоряє учням за їхнє нерозуміння та духовну сліпоту щодо Його особи (Мр 8,14–21). Учні мають очі, але не бачать; мають вуха, але не чують. Тепер Ісус демонструє цю реальність наглядно.

Коли до Ісуса приводять сліпого чоловіка і просять, щоб Він доторкнувся до нього (Мр 8,22), стається дещо незвичне. У більшості випадків Христос зцілює одним словом — миттєво і повністю. Натомість тут Ісус виводить сліпого за село (Мр 8,23), уникаючи публічного видовища й створюючи для нього особистий, безпечний простір зустрічі.

Особливо промовистим є спосіб зцілення: Ісус «слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки» (Мр 8,23). Проте зцілення відбувається не одразу. Чоловік починає бачити людей «немов дерева» (Мр 8,24) — зір відновлюється лише частково. Він бачить, але нечітко, розмито. Лише після другого дотику Ісуса його зір повністю відновлюється (Мр 8,25).

Керигматичний зміст цього уривка є глибоким і промовистим. Сліпота символізує духовну неспроможність бачити істину про Ісуса. Так само, як сліпий не бачив фізичного світу, ми часто не помічаємо Христа, який є присутній у нашому житті. Ісус зцілює поступово — Він немов налаштовує духовну оптику людини, не травмуючи її раптовим світлом правди. Господь дозволяє звикнути до нового бачення.

Другий дотик Ісуса символізує потребу в подальшому Божому втручанні в наше життя для повного прозріння. Духовне зростання у Христі зазвичай є процесом — повільним, а інколи навіть болючим. Повністю прозріти означає побачити Ісуса таким, яким Він є насправді, і відповісти на Його спасительну місію.

Цей євангельський уривок є великим заохоченням для кожного з нас. Можливо, ми також відчуваємо, що бачимо лише частково, маємо неповне розуміння Божої волі чи Його плану щодо нашого життя. Проте Господь Ісус готовий знову і знову торкатися нас, щоби зцілювати і вдосконалювати наш духовний зір.

Він прагне повного зцілення нашої духовної сліпоти, щоб ми могли бачити Його та світ довкола чітко, виразно і через призму Євангелія.

Запитаймо себе: чи є сфери нашого життя, де ми все ще бачимо розмито й нечітко? Чи шукаємо ми «дотику» Ісуса у своєму духовному житті, щоб глибше пізнати себе, інших і Божу волю?

Подякуймо Богові за те, що Він обрав кожного з нас і зцілює нас упродовж усього життя, допомагаючи пізнавати духовні істини задля зростання у вірі.
 Амінь.

Слово благовісника