Святе Письмо з розважанням на 30 липня

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 145 зач.; 10, 12-22.

12. Браття, кому здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав. 13. Вас не постигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу силу, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести.

14. Тому, мої улюблені, втікайте від ідолопоклонства.

15. Я вам говорю як розумним: судіте самі, що кажу. 16. Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям крови Христа? Хліб, що ламаємо, не є причастям тіла Христа? 17. Тому що один хліб, ми многі – одне тіло, бо всі беремо участь у одному хлібі. 18. Гляньте на Ізраїля по тілу: хіба ті, що їдять жертви, не спільники з жертовником? 19. Що хочу цим сказати? Невже ідоложертовне є чимось? Або ідол є чимось? 20. Ні. Але те, що погани, коли що жертвують, то жертвують бісам, не Богові; я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів. 21. Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського. 22. Чи нам призводити Господа до гніву? Чи ми міцніші від нього?

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 68 зач. 16, 20-24.

20. В той час Ісус наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він Христос.

21. 3 того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.

22. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти:

– Пожалій себе, Господи! Нехай це не станеться з тобою!

23. Він обернувся і сказав Петрові:

– Геть від мене, сатано! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.

24. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. 

Свв. апп. Сили й Силуана і тих, що з ними

Мт. 68 зач.; 16, 20-24.

Розпізнання волі Божої і її виконання на прославу Божого імені – це є те, до чого покликана людина. Впродовж місяця ми розважали над розпізнанням волі Божої, і сьогодні, в особливий спосіб, пропоную розважити над волею Божою у житті самого Ісуса. Ісус виявляє своїм учням два прояви волі Божої. Перший полягає у тому, що Бог виявляє і, зважаючи на свобідний вибір людини, дозволяє довершити їй гріховні задуми, які ведуть до убивства Божої дитини, – так званий допуск Божий. Другий полягає у тому, що, не виключаючи свобідний гріховний людський вибір, Бог, у всьому цьому людському дійстві, виявляє водночас також і свій доброзичливий задум: спасти весь людський рід від гріха.

Петро тут представлений як такий, що намагається «врятувати, уберегти» Ісуса від почутого. Ті його старання, навіть, коли він і бажає добра Ісусові, є суто людськими бажаннями. Є дуже важливо зрозуміти, що наші бажання, навіть тоді, коли вони виглядають добрими, все ж таки не є позбавленими гріховності, яка проявляється у тому, що ми думаємо про людське. Тому Ісус тоді навчав Петра, а сьогодні і усіх нас, щоб учитися думати про Боже.

Вчора ми розважали над наріканнями, які виявляють несприйняття людиною обставин, недовіру до Бога і нерозуміння волі Божої. Сьогодні зосередимо увагу на виконанні волі Божої самим Ісусом.

Він чітко розумів своє основне завдання у земному житті: поруч із об’явленням Божого імені, його ціллю було також відкуплення цілого людського роду.

Це учні зрозуміли дуже чітко, тому, після звершення усього, вони проповідують Євангеліє до сьогодні і будуть його проповідувати аж до кінця світу. Суть Євангелія полягає у тому, що Бог полюбив світ і видав свого Сина, щоб ним світ спасти. Церква проповідує смерть і воскресіння як виконання Ісусом спасенного і доброзичливого до людини Божого задуму.

Він перетерпів хрест, щоб довершити те, що стосується Божого задуму, Божої волі. А що кожен із нас покликаний чинити у житті, щоб виконати волю Божу? Апостол Павло у Посланні до Ефесян пише: «Бо ви спасенні благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий. Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися. Бо ми його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили» (Еф 2, 8-10).Творець вже приготовив для нас добрі діла, щоб ми їх чинили.

Молімося, щоб він дав нам Святого Духа для їх розпізнання, мудрості, терпеливості… і всього необхідного для того, щоб могли виконати те, що стосується кожного з нас зокрема. Щоб ті добрі діла ми робили із любов’ю, не шукаючи особистої слави, але радше, щоб сповнити навчання Ісуса, як нам передає євангелист Матей: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт 5, 16).

Слово благовісника