Святе Письмо з розважанням на 31 липня

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 147 зач.; 10, 28 – 11, 7.

28. Браття, як хто вам скаже: «Це було жертвоване ідолам» – не їжте задля того, хто попередив вас, і задля совісти; 29. кажу задля совісти не своєї, а іншого. Чому бо моя воля мала б залежати від совісти іншого? 30. Як я що їм з подякою, чому б мене ганити за те, за що я дякую?

31. Чи ви, отже, їсте, чи п'єте, чи щобудь робите, все робіть на славу Божу. 32. Не будьте приводом упадку ні для юдеїв, ні для поган, ні для Церкви Божої. 33. Отак і я сам стараюсь догодити всім у всьому, не шукаючи для себе користи, але для багатьох, щоб спаслися.

1. Будьте моїми наслідувачами, як і я – Христа.

2. Радію, що ви про мене згадуєте в усьому і тримаєте передання так, як я передав вам. 3. Хочу, щоб ви знали що кожному чоловікові голова – Христос, голова жінці – чоловік, голова Христові – Бог. 4. Кожний чоловік, що молиться чи пророкує з покритою головою, соромить свою голову. 5. А кожна жінка, що молиться чи пророкує з непокритою головою, соромить свою голову, бо це те саме, якби була обголена. 6. Бо коли жінка не покривається, нехай обстригається; а коли сором жінці стригтися чи голитися, нехай покривається. 7. Чоловікові не слід покривати голову, він бо образ і слава Божа, жінка ж – слава чоловіка.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 69 зач. 16, 24-28.

24. Сказав Господь до своїх учнів: Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. 

25. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його найде. 26. Яка користь людині, коли здобуде увесь світ, але занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу?

27. Син чоловічий має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми й тоді воздасть кожному згідно з його ділами.

28. Істинно кажу вам: є деякі між тут присутніми, які не зазнають смерти, поки не побачать Сина чоловічого, що приходить зо своїм царством.

Передсвяття походу з чесним і животворним Хрестом Господнім

Св. і прав. Євдокима

Мт. 69 зач.; 16, 24-28.

Вчора ми з вами розважали над виконанням волі Божої, яка проявляється у сповненні добрих діл, які вже наперед Бог для нас приготовив, щоб ми їх чинили. Сьогодні придивимося з яким «присмаком» ці добрі діла мають бути виконані.

Ісус чітко зазначає, що є дві перспективи життя. Одна вказує на суто людські зусилля, які ведуть до здобування світу, чого ніколи і ні в якій мірі не вистарчатиме, щоб зрівняти це з цінністю життя. Так виглядає, що ці зусилля породженні бажанням спасти свою душу, проте, це веде лишень до погибелі. Тут під душею розуміється життя людини. Тому для цієї перспективи життя, коли людина покладається суто на своє бажання спасіння, що веде до здобування світу, до нагромадження статків, до шукання вічного життя у суто людській перспективі, то Ісус окреслює чіткий результат – людина сама губить своє життя.

Друга перспектива полягає у відкиненні особистого бачення спасіння і у прийнятті його від Спасителя. Тому Ісус зазначає, що життя знайде та людина, яка відмовиться від суто людських перспектив. Зробити такий вибір ніхто її не може змусити. Це має бути особисте рішення, тому і підкреслюється чітким висловом: «коли хтось хоче йти за мною».

Тут зазначається особисте бажання стати учнем Ісуса, іти за ним. Це у свою чергу вказує на те, що людина у статусі учня співставляє свої особисті знання, досвід, очікування і т.д. із навчанням Ісуса, яке часто виявляє те, чого вона й не очікувала. Відмовитися від свого бачення і прийняти те, що подає Учитель є складно, адже він дивиться не по-людськи, а по-Божому, як про це говорилося вчора. Прийняти людині, яка живе логікою гріха, перспективу Бога, що виявляє святість, є складно, бо це означає відмовитися від своїх суто людських перспектив.

Прийняти волю Божу є складно, навіть для Ісуса у ракурсі подій Гетсиманського саду, як це описують євангелисти-синоптики. Там йому потрібно було взяти свій хрест у прямому значенні. Ісус надав першість волі Божій над своїм людським бажанням, взяв запропонований йому хрест і поніс, і, тим самим, показав учням, що це і є дорога спасіння.

Ми стоїмо часто перед переносним значенням «узяти хрест». Але це все одно завжди несе зі собою відмову від особистого бачення. Страждання, терпіння і спокуси є завжди присутніми у прийнятті рішення і також під час його виконання аж до самого звершення. Усе це є хрестом, який у кінцевому результаті веде до смерті грішної людини і воскресіння людини прославленої.

Через смерть і воскресіння Ісуса з Назарета, Бог дає нам радісну вістку, Євангеліє, яке показує, що любов є більшою за саму смерть. Господь переміг світ. Ми віримо, що разом із ним ми також переможемо саму смерть у воскресінні з мертвих. Чинити добрі діла означає сповняти волю Божу, виконувати єдине діло, яке полягає в тому, щоб вірувати в Ісуса, Божого Сина, який прийшов спасти людський рід.

Господи, подателю і спасителю нашого життя, благаємо тебе: прости нам наші гріхи, наповни нас твоїм Святим Духом, щоб він просвічував наш розум, щоб ми могли пізнавати волю Божу, щоб навчав нас молитися та втішав у несенні хреста, щоб у любові і радості ми могли прославляли нашого Отця Небесного.

Слово благовісника