Святе Письмо з розважанням на 4 грудня

До Тимотея першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Тим. 283 зач.; 3, 1-13.

1. Сину Тимотею, вірне слово: як хто прагне єпископства, бажає благородного діла. 2. Отже, єпископ має бути бездоганним, однієї жінки чоловіком, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати, 3. не п'яницею, не розбишакою, але сумирним, не сварливим, не грошолюбом, 4. щоб власним домом добре правив та щоб дітей тримав у послусі з усякою повагою. 5. Бо хто не вміє рядити власним домом, як він буде дбати про Церкву Божу? 6. Та не новонавернений, щоб, розгордівши, не був засуджений так, як диявол. 7. Треба також, щоб він мав гарне свідчення і від тих, що зовні, щоб не попав у ганьбу та у диявольські тенета.

8. Диякони так само мають бути поважні, не двоязичні, вина багато щоб не вживали, не були жадні на брудний зиск; 9. щоб тайну віри берегли в чистій совісті. 10. Але й таких спочатку слід поставити на пробу, а потому нехай служать, якщо будуть бездоганні. 11. Жінки також нехай будуть поважні, хай не обмовляють, хай будуть тверезі, вірні в усьому. 12. Диякони нехай будуть кожен однієї жінки чоловіком, хай добре рядять дітьми і власним домом, 13. бо ті, що виконують добре свої обов'язки, здобувають собі почесне становище і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 80 зач. 16, 1-9.

1. Сказав Господь притчу оцю:

Був один багатий чоловік і мав управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра. 2. Покликав він його і каже:

– Що я про тебе чую ? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше управляти.

3. І почав управитель міркувати: що мені робити? Пан мій відбирає в мене управління. Копати землю – сил не маю; просити – соромлюся. 4. Знаю, що зроблю, щоб коли скине мене з управління, прийняли мене до себе.

5. Покликав він одного по однім довжників свого пана й мовив до першого:

– Скільки ти винен панові моєму?

6. – Сто мір оливи, – відповів той.

Сказав до нього:

– Візьми твою розписку, сядь і напиши швидко: п'ятдесят.

7. Потім до другого промовив:

– Ти скільки винен ?

– Сто корців пшениці, – відповів той.

– Візьми твою розписку, напиши: вісімдесят.

8. І похвалив пан нечесного управителя, що той учинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.

9. І я кажу вам: робіть собі друзів неправою мамоною, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.

 Св. вмц. Варвари Прп. Івана Дамаскина Лк. 80 зач.; 16, 1-9.

В сьогоднішньому уривку важливим терміном є (οἰκονόμος) ойкономос, тобто управитель. 

Притча про невірного управителя (Лк 16,1-9) є однією з найскладніших для розуміння притч Ісуса. Вона часто викликає питання через те, що, здавалося б, хвалить нечесну поведінку. Проте її ключовим посланням є мудре використання земних ресурсів з огляду на вічність, а не схвалення нечесності. Головне послання для нас є те, що мудрість «синів цього світу» щодо побутових справ є набагато вища від мудрості «синів світла» щодо такої важливої справи як життя вічне, тобто Царство Боже. Чому запитає кожен з нас? Бо «сини цього світу» як невірний управитель часто виявляють величезну рішучість та ініціативу у досягненні своїх земних цілей. Вони використовують свої ресурси, час, зв'язки, щоб забезпечити собі комфорт і майбутнє тут. І Христос протиставляє їм «синів світла» тобто християн, що вважають себе віруючими. Чи виявляємо ми таку ж рішучість і мудрість у використанні наших земних ресурсів для Царства Божого, для вічності? 

Ісус говорить дуже радикальний заклик до слухачів: «Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні» (Лк 16,9). Оцей заклик Христа: «Придбайте собі друзів» означає використовувати земні блага для допомоги іншим, для розширення Божого Царства, для добрих справ, які матимуть вічне значення. Ті, кому ми допомогли, ті, хто прийшли до Христа завдяки нашій підтримці, – вони стануть нашими «друзями», які «приймуть» нас до вічних осель. 

Сьогодні ми отримали важливу новину: Ісус Христос є Господь і Спаситель. Він пропонує нам вічне життя. Як ми використовуємо наше земне життя, наші земні блага, щоб відгукнутися на цей дар і принести Йому славу? Чи готові ми бути мудрими управителями, які усвідомлюють, що все належить Богові, і використовують це для Його слави та блага ближніх, готуючись до вічності. Тому, діймо рішуче, як для вічності! Яким чином можемо використовувати свої блага (і не тільки матеріальні), здібності для допомоги іншим, для розширення Царства Божого, щоб це мало вічне значення? Кого я «набуваю в друзі» для вічності?

Подякуймо Господеві, який вчить нас служити Йому через прості речі, через наші рішення, ресурси та вчить нас бачити справжні пріоритети. Нехай наше земного життя буде приготуванням до вічності. 

Амінь.

Слово благовісника