Святе Письмо з розважанням на 4 листопада

До Колосян послання святого апостола Павла читáння.

Кол. 256 зач.; 2, 20 - 3, 3.

20. Браття, коли ви з Христом умерли для стихій світу, чому, наче б ви ще в світі жили, піддаєтеся приписам: 21. Не бери, не їж, не дотикайся! 22. Усе це нищиться, коли вживається, і так воно є з законами й навчанням людським. 23. Є там вигляд мудрости у самовільній службі, в покорі та в умертвленні тіла, одначе нема іншої вартости, крім насичення плоті.

1. Коли ви з Христом воскресли, шукайте те, що вгорі, де Христос возсідає по правиці Бога. 2. Думайте про те, що вгорі, не про те, що на землі. 3. Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі.

Від Луки святого Євангелія читáння. 9, 23-27.

Лк. 44 зач.

23. Сказав Господь:

– Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною. 24. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує. 25. Яка бо користь людині, коли ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або занапастить? 26. Хто буде соромитися мене та моєї науки, того й Син чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і ангелів святих. 27. Істинно кажу вам, що деякі із тут присутніх не зазнають смерти, аж поки не побачать царства Божого.

Преподобного отця нашого Йоанікія Великого Святого мученика Нікандра, єпископа Мирського Святого Єрмея, пресвітера Лк. 44 зач.; 9, 23-27.
(Лк. 44 зач.; 9, 23-27) Для кожного християнина хрест — це не лише знак страждання й болю, але передусім символ воскресіння і перемоги над гріхом та смертю. Хрест — це також інструмент спасіння, і, за словами самого Ісуса, лише той, хто щоденно братиме свій хрест, тобто прийматиме реальність життя такою, якою вона є, врятує свою душу.

Спокуса втекти від реальності, замкнутися у власному маленькому світі може переслідувати будь-яку людину. Особливо гострою вона стає у часи випробувань і труднощів. Спокійно, без нарікань і звинувачень, нести свій хрест — це і є Хресна Дорога самого Ісуса. Наше ж скромне покликання — розділити її з Ним. Ми ніколи не є самотні й покинуті, бо, окрім хреста як інструмента освячення та спасіння, маємо видимі знаки Божої присутності: Його святе Слово, Святі Таїнства, церковну спільноту та, зрештою, молитву. Отож, наш спільний хресний шлях з Ісусом — це не лише дорога болю й випробувань, а й місце зустрічі та діалогу з Богом і ближніми. 

Бачити в хресті знак найвищої любові, роздумувати над тим, що Ісус помер конкретно за мене, визнавати Його спасенну дію в моєму житті тут і зараз — це надійні орієнтири у паломництві до нашої особистої Голгофи з Воскресінням. Це аж ніяк не означає, що Христос або Церква возвеличують страждання чи закликають закривати очі на болісні наслідки тих чи інших подій, які нам трапляються. Зовсім ні. 

Проте забути, що всі обставини нашого життя мають сенс у Божому плані спасіння, — означає ризикувати впасти у відчай і втратити надію на Божу допомогу.

Бог є Батьком, який ніколи й за жодних обставин не покине свого сина чи дочку. Це не витвір нашої уяви, а Його обітниця: «Невже ж забуде жінка своє немовля? Не матиме жалю до сина утроби своєї? 

Та коли б навіть вона забула, Я тебе не забуду» (Іс. 49,15).

Слово благовісника