Святе Письмо з розважанням на 4 серпня

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 150 зач.; 11, 31 – 12, 6.

31. Браття, якби ми самі себе розсуджували, нас би не судили. 32. Коли ж Господь нас судить, він нас картає, щоб ми не були засуджені зо світом.

33. Отож, брати мої, коли сходитесь їсти, один одного ждіте. 34. Як хто голодний, хай їсть удома, щоб вам не сходитися на засуд. Про інше ж, коли прийду, розпоряджуся.

1. Щождо духовних дарів, брати, не хочу, щоб ви про них не знали. 2. Знаєте, що коли ви були погани, вас до німих ідолів мовби тягнуло, і ви не спротивлялись. 3. Тому вам заявляю: ніхто, говорячи у Дусі Божому, не каже: анатема Ісус! І ніхто не може сказати: Господь Ісус, як не у Дусі Святому.

4. Між дарами є різниця, але Дух той самий; 5. різниця теж і між служінням, але Господь той самий. 6. Різниця є і між діями, але Бог той самий, який усе в усіх діє.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 74 зач. 18, 1-11.

1. В той час підійшли до Ісуса учні й мовлять:

– Хто найбільший у царстві небеснім?

2. Ісус покликав дитину, поставив її серед них 3. і каже:

– Істинно кажу вам: якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в царство небесне. 4. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у царстві небесному.

5. Хто приймає дитину в моє ім'я, той мене приймає.

6. А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено було йому на шию, і він був утоплений у глибині моря.

7. Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!

8. Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний.

9. І коли око твоє призводить тебе до гріха, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогненне пекло.

10. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Отця небесного.

11. Бо Син чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.

Свв. сімох отроків, що в Ефесі Св. прпмц. Євдокії Мт. 74 зач.; 18, 1-11. «Хто приймає дитину в моє ім'я, той мене приймає».

Якби всі батьки знали ці слова Ісуса і прийняли їх до свого серця, то це могло б кардинально перемінити їхнє відношення до батьківства. 
Ісус не просто так символічно чи образно ототожнює себе з кожною дитиною. Він говорить прямо, щоб не було жодних сумнівів.

Кожне дитя, навіть те, яке батьки не сподівалися або не «планували» є даром Божим. Бо кожне життя походить від Бога в прямому значенні. В Нього нема не бажаних, не планованих чи випадкових дітей. Кожне зачаття (навіть те «штучне», коли людина зазіхає на «роль» Бога) супроводжується прямим творчим актом Бога: Він творить індивідуальну безсмертну людську душу. Тож вже просте прийняття життя дитини як дару є по суті прийняттям Бога, навіть якщо немає духовного усвідомлення. А якщо воно є, тоді гідність людини від моменту зачаття набуває ще більшого розуміння та цінності. 

Христова Церква завжди захищала людське життя від моменту зачаття до моменту природної смерті. Адже це найбільша цінність. 

Звичайно, дитина вимагає турботи, захисту та багато любові. Батьки зобов’язані подбати не лише про її матеріальні потреби, але й духовні, щоб вона зростала зі свідомістю наскільки важливо є для Бога.    

На заході Україні поширена приказка, що «Бог даючи дитину, дає й на дитину». А я почув недавно схожу приказку зі східних регіонів нашої Батьківщини: «дитина приходить з хлібом». Чи це не прекрасно?

Слово благовісника