Святе Письмо з розважанням на 5 липня

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 92 зач.; 6, 11-17.

11. Браття, вважайте себе мертвими для гріха, а живими для Бога в Христі Ісусі.

12. Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям, 13. і не видавайте членів ваших гріхові як зброю неправедности, але воздайте себе Богові, як ожилих із мертвих, і члени ваші як зброю праведности. 14. Бо гріх не буде більш над вами панувати, тому що ви не під законом, а під ласкою.

15. Що ж, чи будемо грішити, бо ми не під законом, але під ласкою? О ні! 16. Хіба не знаєте, що ви слуги того, кому себе віддаєте як слуг на послух, кого слухаєтеся: чи то гріха – на смерть, чи то послуху – на праведність? 17. Та дяка Богові, що ви, бувши колись слугами гріха, з усього серця послухалися тієї науки, якої вас навчили.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 26 зач. 8, 14-23.

14. В той час, коли прийшов Ісус до Петра в хату, побачив його тещу, що лежала в гарячці. 15. Він доторкнувсь до її руки, і гарячка її покинула, і вона встала, і услуговувала йому.

16. І як настав вечір, принесли до нього багато біснуватих, і він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих, 17. щоб збулося сказане пророком Ісаєю: він узяв наші недуги й поніс наші хвороби.

18. Побачивши силу народу навколо себе, Ісус велів відплисти на другий бік. 19. І приступив один книжник та сказав до нього:

– Учителю, куди б ти не пішов, я піду за тобою.

20. Ісус каже до нього:

– Лисиці мають нори і птиці небесні – гнізда, а Син чоловічий не має де голови прихилити.

21. Другий з учнів сказав до нього:

– Господи, дозволь мені піти спершу поховати мого батька.

22. Ісус сказав до нього:

Іди за мною і зостав мертвим ховати своїх мертвих.

23. Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні.

Прп. Атанасія Афонського

Мт. 26 зач.; 8, 14-23.

Сьогодні зосередимо нашу увагу на вислові пророка Ісаї, який подає євангелист Матей, оцінюючи діяльність Ісуса: «Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби». Спершу звернемо увагу на два іменники недуга і хвороба. У єврейському тексті недуга має відповідник, що можна перекласти хвороба або страждання, а у грецькому тексті Септуагінти там знаходиться слово гріх; відповідником хвороби єврейський текст подає біль, страждання, подібно, як і грецький текст.

Важливо бачити, що знаходимося у семантичному полі недуги, хвороби, болю і страждання, які у грецькій мові також підкреслені гріхом. Адже, гріх це також вияв недуги, хвороби, болю і страждання. 

Всі ці поняття є передвісниками смерті. Адже, як каже апостол Павло у Посланні до Римлян, заплатою за гріх є смерть (Рм 6,23). Через гріх у житті людини з’явився досвід болю, страждань і самої смерті. Людина живе цим, свідомо чи ні,  але живе цим щодня. Господь прийшов у цей світ, щоб розділити з людиною цей досвід. Будучи без гріха, він все ж бере на себе людські страждання, як про це звіщав пророк Ісая. 

Перебуваючи посеред людей, він закликає іти за ним і відірватися від гріха, вийти із полону смерті, залишити мертвих мертвим і встати до життя, яким є він сам.

Смерть можна окреслити як розірвання зв’язку. Через гріх людина втратила зв'язок із Богом, але здобула досвід втрати, досвід смерті. Тому апостол Павло закликає скористатися цим досвідом, пережити його ще раз, але тепер у зворотньому напрямку: ви вважайте себе за мертвих для гріха. Господь прийшовши у цей світ, довершив спасіння людського роду. Він через свою смерть на хресті вже довершив спасіння. Тому Павло і закликає: розірви, людино, зв'язок з гріхом і самою смертю, не видавай своїх членів гріхові на знаряддя для поповнення гріха.  Він закликає розпізнати ласку, якою вже живе людина. 

Є надзвичайно важливо придивитися і зробити розрізнення стосовно того, чию волю як людина я чиню. Якщо прислухаюся до думок, що походять від спокусника, то вчинком буде гріх, як вияв послуху тому, хто дав мені цю думку, і тоді – це дорога смерті. Якщо ж вчиню чин послуху на праведність, то вибираю дорогу життя у Бозі. У наших немочах не завжди можна чітко розрізнити, яка думка від кого походить, тому Господь дав нам Святого Духа, який допомагає нам у немочі нашій (Рим 8, 26). Він навчає нас молитися і пізнавати як Бога, так і себе, як людину, яка живе у Бозі. 

Тому разом із апостолом дякуймо Богові за все те, що він вчинив для нашого спасіння, прославляючи його як Бога-Спасителя, подателя життя вічного. І просімо за тих, хто ще перебуває поза спасінням, щоб і вони досвідчили в особистому житті той зворотній перехід, а саме від смерті до життя, завдяки Богові.