Святе Письмо з розважанням на 6 листопада

Апостол: Кол. 260 зач.; 4, 2-9.

До Колосян послання святого апостола Павла читáння.

2. Браття, будьте в молитві витривалі і чувайте в ній з подякою. 3. Моліться рівночасно і за нас, щоб Бог відчинив нам двері проповіді, возвіщати тайну Христову, за яку я в кайданах, 4. щоб я її зробив явною так, як мені слід говорити. 

5. Поводьтеся мудро з тими, що назовні, використовуючи час. 6. Ваша розмова нехай завжди буде люб'язна та приправлена сіллю, щоб ви знали, як маєте кожному відповісти. 

7. Щодо мене, вас повідомить про все Тихик, любий брат, вірний помічник і сослужитель у Господі. 8. Власне, тому я його до вас вислав, щоб ви довідалися про наші справи та щоб він утішив серця ваші, 9. разом з Онисимом, вірним та любим братом, який з-між вас. Вони скажуть вам про все, що тут діється. 

Євангеліє: Лк. 48 зач. 9, 49-56.

Від Луки святого Євангелія читáння.

49. Одного разу приступив до Ісуса один з його учнів і сказав йому: 

– Наставнику, ми бачили одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами. 

50. Ісус сказав до нього: 

– Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами. 

51. Як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий з цього світу, він твердо постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму. 52. І вислав посланців перед собою; пішли вони й увійшли в якесь самарянське село, щоб йому приготувати місце. 53. Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму. 54. Бачивши те, учні Яків та Іван сказали: 

– Господи, хочеш – ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх. 55. Ісус, обернувшись, став докоряти їм. 56. І вони пішли в інше село. 

Святого Павла, архиєпископа Царгородського, ісповідника Лк. 48 зач.; 9, 49-56.

«Господи, хочеш — ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба й пожер їх?» (Лк. 9,54). Ці слова можуть викликати шок у слухачів Божого Слова. 
Апостоли Яків та Іван, які були втаємничені в особливі події життя Ісуса — воскресіння з мертвих дочки Яіра та Його Преображення, — звертаються до Нього як до жорстокого всемогутнього царя. Вони буквально спокушають Ісуса покарати негостинних і ворожих самарян.

Як не дивно, але багато християн досі носять у своєму серці саме такий образ Бога — жорстокого тирана, суворого наглядача за неухильним дотриманням усіх церковних і моральних норм. Ще гірше — саме такий спотворений образ Бога часто передають дітям. Однак відповідь Ісуса на цю «молитву» апостолів не забарилася: «Ісус, обернувшись, почав їм докоряти» (Лк. 9,55).

Бог не приймає спотвореного образу Самого Себе. Він — Абсолютна Любов і Милосердя. Господь не карає Своє творіння — людину, навіть якщо вона відвертається від Нього. Оскільки людина не здатна жити без Божої любові, кожен необачний вчинок, що віддаляє її від Бога, сам по собі стає покаранням — бо веде до духовної загибелі.

Ісус іде в інше село. Бог завжди має вихід із ситуації, бо Він — понад усі події й обставини. Вірно йти за Ісусом, адже це означає досвідчити, що навіть у безвиході є вихід. Саме це зрозуміють Іван і Яків, коли побачать свого Учителя живим після Його хресної смерті.

Слово благовісника