Святе Письмо з розважанням на 7 грудня

До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.

Еф. 229 зач.; 5, 9-19.

9. Браття, поводьтеся, як діти світла. Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. 10. Шукайте пильно того, що Господеві подобається. 11. Не приставайте до безплідних діл темряви а радше їх ганіте, 12. бо що ті люди потай роблять, соромно й казати. 13. Все, що ганиться, стає явним у світлі, і все, що виявляється, стає світлом. 14. Тому говорить:

«О ти, що спиш, прокинься,

встань із мертвих,

і Христос тебе освітить».

15. Тож уважайте пильно, як маєте поводитися: не як немудрі, але як мудрі, 16. використовуючи час, бо дні лихі. 17. Тому не будьте необачні, але зрозумійте, яка Господня воля. 18. Не впивайтеся вином, що доводить до розпусти, але сповнюйтеся Духом. 19. Проказуйте між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 66 зач. 12, 16-21.

16. Сказав Господь притчу оцю:

17. В одного багача земля вродила гарно. Почав він міркувати, кажучи сам до себе: що мені робити? Не маю де звести урожай мій.

18. І каже:

– Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток, 19. і скажу душі моїй: душе моя, маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай, їж, пий і веселися! 20. Бог сказав до нього:

– Безумний, цієї ж ночі душу візьмуть у тебе, і те, що ти зібрав, кому воно буде?

21. Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість багатіти у Бога.

Св. Амвросія, єп. Медіоланського
Лк. 66 зач.; 12,16–21.

Сьогоднішній уривок містить у центрі прикметник ἀγαθός — агатхос, добрий, який у притчі Христа перекладається як достаток, добро (12,18–19). Лука, здається, бере й розширює значення цього слова, щоб показати горизонт можливостей, який отримав добрий господар. Він міг своїми дарами зробити багато доброго, але в один момент його погляд звернувся лише на себе, і його «добро» стало для нього «злом».

Ця Ісусова притча на перший погляд здається звичайною, навіть буденною: про багача, який зібрав великий урожай (Лк 12,16). Ця людина не була злочинцем, не була несправедливою; навпаки — він був успішним господарем, який розумно розпоряджався своїми ресурсами. І тому його поле вродило.

Роздумуючи, куди подіти надлишок, він вирішує розширити свої комори й там зберігати все своє збіжжя (Лк 12,18). А потім він каже собі: «Спочивай, їж, пий, веселися!» (Лк 12,19). Саме тут Ісус показує серцевину проблеми. Не в багатстві як такому, не в успіху, не в плануванні майбутнього — а в тому, що цей багач абсолютно виключив Бога зі своїх планів. Він почав говорити лише із самим собою, планувати лише для себе, будувати лише для себе, тішитися лише для себе. Його «его» стало центром його всесвіту. Він думав, що контролює своє життя, своє майбутнє і навіть своє сьогодні.

Щоб підсилити ефект, Лука показує Бога, який втручається й попереджає: «Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?» (Лк 12,20). Це звучить як грім серед ясного неба й одномоментно руйнує увесь старанно спланований світ багача. Усе, що він збирав, стає нічим, бо він втрачає найцінніше — власне життя, а з ним і своє «сьогодні».

«Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога» (Лк 12,21). Це кульмінація притчі, її керигма. Бо Ісус не засуджує добро чи багатство — Він засуджує, коли багатство стає ідолом, коли займає місце Бога в нашому житті. Господь попереджає про ілюзію самодостатності, про фантазію, що ми контролюємо час і є господарями свого життя, забуваючи про Того, хто дає кожен подих і кожну мить.

Це притча про важливість пріоритетів. Це заклик до кожного з нас переглянути, що є найважливішим у нашому житті. Чи ми будуємо на піску минущих земних благ, чи на непохитній скелі Божої любові та Його волі?

Будувати «більші стодоли» не гріх, якщо наше серце при цьому залишається відкритим до Бога, і якщо ми використовуємо свої дари та блага для допомоги ближньому.

На що ми витрачаємо своє «сьогодні»? Чи є в моєму щоденному плануванні місце для Бога, для служіння іншим, чи я зосереджений лише на накопиченні порожніх благ?

Чи відчуваю я ілюзію самодостатності? Чи визнаю свою залежність від Бога в усіх сферах життя, чи покладаюся виключно на свої сили та власне планування?

Що означає «багатіти в Бога»? Які конкретні кроки я можу зробити сьогодні, щоб мої скарби були незгасними?

Нехай Господь — Серцевідець — допоможе нам бачити добро, примножувати його й навчить ділитися ним. Так, щоб наші небесні стодоли й комори серця наповнювалися Його вірою та любов’ю. Амінь.

Слово благовісника