Святе Письмо з розважанням на 7 вересня

Гал. 215 зач.; 6, 11-18.

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

11. Браття, гляньте, якими буквами пишу вам власною рукою. 12. Ті, що хочуть похвалятися, що вони гарні тілом, силують вас обрізатися, щоб тільки уникнути переслідування за хрест Христа. 13. Бо навіть обрізані, не зберігають закону, але хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб їм хвалитися вашим тілом. 14. Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп'ятий і я – світові; 15. бо ні обрізання, ні необрізання є чимсь, але нове сотворіння. 16. На всіх тих, що ходитимуть за цим правилом, мир і милосердя на них і на Ізраїля Божого.

17. А втім, віднині нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса.

18. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати. Амінь.

Від Івана святого Євангелія читáння.

Ів. 9 зач. 3, 13-17.

13. Сказав Господь: Ніхто не зійшов на небо, крім того, хто зійшов з неба: Син чоловічий. 14. І як Мойсей підняв змія в пустині, так Син чоловічий має бути піднесений, 15. щоб кожен, хто вірує у нього жив життям вічним.

16. Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним. 17. Бо Бог не послав у світ Сина, щоб світ засудити, але щоб ним спасти світ.

Неділя 13-та по Зісланні Святого Духа, перед Воздвиженням Передсвяття Різдва Пресвятої Богородиці Святого мученика Созонта Йо. 9 зач.; 3, 13-17.
«Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного…» (Йо 3, 16)

Це – одне з найвідоміших речень у всьому Святому Письмі. Воно не просто підсумовує суть Євангелія, воно відкриває глибину Божого серця. Але щоб належно зрозуміти ці слова, потрібно побачити їх у контексті всієї бесіди з Никодимом і глибокої богословської логіки Івана.

Ісус говорить: «Ніхто не зійшов на небо, крім того, хто зійшов з неба: Син чоловічий». Це твердження прямо кидає виклик усім людським уявленням про Бога і спасіння. Людина не може сама проникнути в Божі тайни, піднятись до Нього через мудрість чи заслуги. Лише Той, Хто сам зійшов з неба, може відкрити нам правду про Отця. І цей Син – не просто пророк чи учитель. Це Той, хто єдинородно перебуває в Отці, Який прийшов, щоб нас спасти.

Далі Ісус звертається до події з книги Чисел (21, 4–9), де Мойсей за Божим велінням підніс на жердині мідного змія, щоб кожен ужалений змією, хто погляне на нього, жив. Ісус каже: «Так Син чоловічий має бути піднесений, щоб кожен, хто вірує в нього, жив життям вічним». Це «піднесення» – не лише фізичне розп’яття, це Його прослава через хрест. У Євангелії від Івана хрест – це не ганьба, а слава. Це вершина Божої любові. Там, на Голготі, відкривається не поразка, а перемога. 

Саме в тому, що виглядає як пониження, Ісус об’являє славу Отця і спасає світ.

А далі – кульмінація: «Бог бо так полюбив світ…» І йдеться не про світ як гармонійне Боже творіння, а про грішний, темний, вороже налаштований до Бога світ. Не досконалих Бог полюбив, а слабких, далеких, розгублених. Його любов не є відповіддю на нашу гідність – вона є джерелом нашого спасіння.
Ця любов проявляється у даруванні Сина. Не просто в Його навчанні чи чудесах, а в повному відданні: втілення, смерть, воскресіння. І мета – щоб «кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним». Це дар для всіх – але прийняти його можна лише у вірі. 

І ця віра – не формальна згода, а акт довіри, відкритості, внутрішньої переміни.

Важливо помітити: Ісус не прийшов, «щоб світ засудити, але щоб спасти світ». Це надзвичайно потужне нагадування: Бог не прагне покарання. Його серце – це милосердя. Але той, хто відкидає Його любов, сам себе віддаляє від Бога. Суд полягає не в тому, що Бог когось карає, а в тому, що людина відвертається від Джерела життя.

Усе Євангеліє Івана будується на цій драмі: світло прийшло у світ, але не всі його прийняли. Ті, хто любить темряву, не йдуть до світла, бо бояться викриття. А хто чинить правду, той приходить до світла, бо не боїться виявлення, що це Бог діє в ньому.

Сьогоднішнє читання – це запрошення не лише до розуміння глибоких богословських істин, але до особистого вибору. Віра – не абстракція, а відповідь на Божу любов. Це відкритість серця до того, що Ісус уже зробив. І тепер питання звучить просто: як я відповідаю на цей дар? Чи справді я довіряю Йому? Чи дозволяю Йому вести мене до життя вічного?

У хресті – слава, у смерті – життя, у вірі – спасіння. Ось таємниця, яку відкриває Христос. Він не прийшов засудити Тебе – Він прийшов Тебе піднести. Поглянь на піднесеного Сина – і живи.

Слово благовісника