Святе Письмо з розважанням на 8 грудня

До Тимотея першого послання святого апостола Павла читáння.

1. Сину Тимотею, зо старшим не поводься суворо, а радше умовляй його, як батька; молодших, як братів; 2. жінок старших, як матерів, а молодих, немов сестер, з всякою чистотою. 

3. Шануй удовиць, тих, що справді вдови. 4. Коли яка удовиця має дітей або внуків, насамперед нехай вони навчаться шанувати власну родину й віддячуватися батькам, бо це вгодно Богові. 5. Справжня вдова й самотня на Бога покладає надію і пробуває день і ніч у молитвах та благаннях. 6. Котра ж розкошує, та, ще живучи, вмерла. 7. І це ти їм наказуй, щоб були бездоганні. 8. А коли хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той віри відцурався; він гірший, ніж невірний. 

9. Удовицю вибирати не менш як шістдесятилітню, одного чоловіка жінку, 10. що має гарне ім'я в добрих ділах: що дітей виховала, приймала подорожніх, що святим ноги вмивала, що тим, які в горю, помагала, всяке добре діло совісно виконувала. 

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 86 зач. 17, 20-25.

20. В той час, як питали фарисеї Ісуса, коли прийде царство Боже, він відповів їм:

21. – Царство Боже прийде непомітно; ані не скажуть: ось воно тут – або: он там – бо царство Боже є між вами.

22. Далі сказав він до учнів:

Прийдуть дні, коли бажатимете побачити бодай один день сина чоловічого, та не побачите. 23. Скажуть вам ось тут він – або: он там. Не йдіть і не шукайте! 24. Бо як блискавка блискає й освічує від краю і до краю неба, так буде свого дня Син чоловічий. 25. Та перше він мусить багато страждати, і його відкине рід цей.

Прп. Патапія  Лк. 86 зач.; 17, 20–25

В уривку цього дня центральним є поняття Царства Божого (ἡ βασιλεία τοῦ θεοῦ — базілейа ту Тхеу; Лк 17,21). Фарисеї намагаються дізнатися в Ісуса, коли ж прийде Царство Боже. Найімовірніше, їхнє уявлення про Царство було пов’язане з політичною владою та зовнішньою славою.

Але відповідь Ісуса їх, мабуть, здивувала: «Царство Боже прийде непомітно» (Лк 17,20). І ця невизначеність має своє пояснення у наступному вірші: «Царство Боже є між вами» (Лк 17,21). Царство Боже твориться присутністю зібраних в ім’я Христа. І це має заохочувати сучасних християн творити простір Царства Божого між собою і розширяти його кордони.

Як продовження цієї логіки євангелист Лука пропонує подивитися на історію людства як на пошук «доказів» про присутність Сина Чоловічого, тобто Ісуса Христа у світі. І тоді для багатьох це стає викликом. Бо Христос — не той, хто чинить щось грандіозне, щоб захопити людську уяву (Лк 17,22). І насправді, це попередження проти очікування видовищних подій, які можуть бути лише обманом.

Натомість справжня присутність Христа у світі буде очевидна і беззаперечна, як блискавка, що освітлює небо (Лк 17,24). Це стосується Його другого пришестя, яке буде явним для всіх.

Завершальний вірш є ключовим, бо Царство Боже приходить не через легкий шлях, а через страждання, відкинення та жертву (Лк 17,25). Навіть Син Божий був змушений пройти через Голгофу, щоб відкрити нам шлях до Царства. Його страждання — це не випадковість, а невід’ємна частина Божого плану спасіння.

Що це означає для нас сьогодні? Слова Ісуса Христа про Царство Боже мають глибоке значення для кожного з нас. Християнин не має чекати на зовнішні знаки, бо його серце завжди має бути відкрите на присутність Христа. Також дорога до Царства Божого не завжди легка. Ісус попереджає нас про виклики та відкинення. Важливо пам’ятати, що лише страждання, прийняті з вірою, можуть бути частиною нашого шляху до Царства.

У світі, наповненому білим шумом, симулякрами та обманом, важливо залишатися зосередженими на Христі та Його вченні. Хто женеться за видовищними обіцянками, ніколи не знайде істину, сховану у Слові Божому.

Царство Боже вже тут. Воно не десь далеко, не в майбутньому, а вже діє серед нас через Ісуса Христа. Завдання кожного — розпізнати його, прийняти та жити згідно з його принципами, дозволяючи Богові царювати в наших серцях.

Думаю, варто поставити собі запитання для роздумів: як ми розуміємо фразу «Царство Боже є між вами» у повсякденному житті? Які «знаки» Царства Божого ми відчули у власному житті, і що нас відволікає від присутності Христа тут і тепер?

Нехай Господь, який приходить і будує Своє Царство тут з нами, розпочне царювати у наших серцях, думках та сім’ях. Амінь.