Святе Письмо з розважанням на 8 липня

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 114 зач.; 14, 9-18.

9. Браття, на це Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати. 10. Ти ж чого судиш брата твого? Чого погорджуєш твоїм братом? 11. Усі станемо перед судилищем Божим, бо написано:

Як жив я, каже Господь, кожне коліно схилиться передо мною 
і кожний язик визнав Бога.

12. Так то, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові.

13. Не судімо, отже, більш один одного, але вважайте на те, щоб не класти нічого перед братом, об що він спотикнувся б або упав. 14. Знаю, я переконаний у Господі Ісусі, що нема нічого, що було б нечисте само по собі; хіба що хто думав, що щось нечисте, тоді воно йому нечисте. 15. Коли твій брат блазниться їжею твоєю, ти не поводишся за любов'ю. Не губи твоєю їжею того, за якого вмер Христос. 16. Нехай це ваше благо не зневажається. 17. Бо царство Боже – не їжа і не пиття, але праведність, мир і радість у Святому Дусі. 18. Хто так служить Христові, той Богові угодний і людям до вподоби.

Від Матея святого Євангелія читáння.

14. Одного разу фарисеї радили раду на Ісуса, щоб його погубити. 

15. Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідти. Слідом за ним пішла сила народу: він оздоровив їх усіх, 16. але суворо наказав їм його не виявляти. 

22. Тоді привели до нього біснуватого: сліпого та німого, і він зцілив його, так що німий і говорив, і бачив. 23. І здивувалися всі люди й говорили: 

– Чи не є часом цей син Давида ? 

24. А фарисеї, почувши це, сказали: 

– Отой не інакше виганає бісів, як тільки Велзевулом, князем бісівським. 

25. Знаючи думки їхні, Ісус сказав їм: 

– Кожне царство, розділене в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, розділені в собі самому, не встоїться. 

26. І коли сатана сатану виганяє, то він розділений у собі самому; як же тоді вдержиться його царство? 27. І коли я виганяю бісів Велзевулом, сини ваші ким виганяють? Тому то вони будуть вашими суддями. 28. Коли ж я духом Божим виганяю бісів, прибуло до вас царство Боже. 29. Або як може хто увійти в дім сильного й розграбити його майно, якщо він перше не зв'яже сильного, і тоді дім його розграбить? 

30. Хто не зо мною, той проти мене, і хто зо мною не збирає, той розкидає.

Св. вмч. Прокопія Мт. 46 зач.; 12, 14-16. 22-30.

Вчора ми розважали над висловом: «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром». А сьогодні маємо продовження євангельської розповіді, яка вже у першому вірші виявляє нам те, що фарисеї, релігійні провідники того часу, радилися, як погубити того, хто, на їхню думку, був переступником закону. 

Сьогодні розважмо над тим, що людина дала себе перемогти злу, і над відповідною до цієї ситуації дією Господа. 

Фарисеї радять раду: як погубити Ісуса. Вони не можуть зупинити діяльність Ісуса, адже, він зцілив у суботу хворого, що мав суху руку, як про це говорилося вчора, і продовжує зціляти, як описано у сьогоднішньому уривку. Зазначається, що Ісус оздоровив усіх, що прийшли до нього, і тоді особливу увагу звертається на один випадок.  

Ісус діє, як він вважає за потрібне, і ціллю його діяльності є звільнити людину з-під влади нечистого духа та дарувати людині здатність бачити і говорити. Фарисеї і бачать, і говорять, але те, як вони бачать, і те, що вони говорять, вказує на те, що вони є сліпими. Фарисеї вважають себе такими, що бачать і розуміють все, що чинить Ісус. Вони представляють себе здатними бачити, якою силою діє Ісус, і, таким чином, звинувачують його у тому, що він діє силою Велзевула. Вони хочуть, щоб інші люди повірили у це, і тоді стане можливо здійснити їхній задум: убити Ісуса. Фарисеї дали себе опанувати злу, і тепер вони діють згідно логіки зла, яка скеровує до вбивства. Ми знаємо, що вкінці кінців, їм вдалося досягнути свого задуму. І є важливо усвідомити, що також і злі задуми можуть бути звершені. Ісуса розіп’яли.  

У цьому вільному звершенні зла людською волею Господь залишає за собою також вільний вибір діяти. Він приймає смерть від людини, яку сотворив і любить, і яку прийшов спасти. У цьому найбільшому сповненні зла Господь довершив спасіння людського роду, і, як ми чули сьогодні, «на це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати» (Рим 14, 9). Ці слова є сказані саме фарисеєм, який ніс смерть учням Ісуса, але який прозрів після зустрічі з Воскреслим. Тому він ставить запитання до роздумів: «Ти ж чого судиш брата твого? Чого погорджуєш твоїм братом?» Розважмо над тими запитаннями, придивімося до особистих думок, що можуть бути і не висловлені, але ми їх розуміємо як такі, що погорджують і засуджують брата. Пригляньмося, як Господь відкриває нам очі на пізнання правди про нас самих у його світлі і дає нам зцілення зору. Він зціляє також і німоту, щоб ми могли прославляти його за це. 

Господи, зціли наші серця, наповни їх своєю любов’ю до людей, що нас оточують, дай нам бачити їхні потреби, даруй нам наснаги для служіння у мудрості, щоб у Святому Дусі ми усі разом у мирі і радості прославляли твоє святе ім’я.