Святе Письмо з розважанням на 9 грудня

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

22. Браття, Авраам мав двох синів: одного від рабині, другого ж від вільної. 23. Та той, що від рабині, народився за тілом, той же що від вільної – за обітницею. 24. Це має інше значення: ті дві жінки – два завіти; один з гори Синаю, що рабів родить, це – Агар. 25. Гора ж Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що в рабстві зо своїми дітьми. 26. Але вишній Єрусалим – вільний, він мати всім нам. 27. Написано бо: 

Веселися, неплідна, що не родиш! 

Возкликни, рада та весела, ти, що мук породіллі не знала, 

бо у покинутої дітей більш, ніж у тієї, що має чоловіка. 

28. Ви ж, брати, як Ісаак, діти обітниці. 29. Та як тоді той що родився за тілом, гонив того, що родився за духом, так і тепер. 30. Та що каже Писання? Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не унаслідить з сином вільної. 31. Отак, брати, ми сини не рабині, але вільної.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 36 зач. 8, 16-21.

Сказав Господь:

16. Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.

17. Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв.

18. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться: а хто не має, візьмуть і те, що йому здається, ніби має.

19. Мати його і брати прийшли до нього, та через народ не могли до нього доступитись. 20. Йому сказали:

– Мати твоя і брати стоять надворі, хочуть побачитись з тобою.

21. Він у відповідь сказав їм:

– Мати моя і брати мої – це ті, що слухають слово Боже й виконують його.

Непорочне Зачаття Пресв. Богородиці св. Анною
Лк 17,26–37

Сьогоднішній уривок багато разів згадує термін день (ἡμέρα — гемера) у контексті днів Ноя, Лота та Сина Чоловічого. Цей уривок з Євангелія від Луки — це не просто спроба налякати, вказуючи на давні історії знищення. Це насправді керигма, тобто звістка про спасіння, яка лунає до нас з уст Ісуса. Він готує нас, порівнюючи Свій другий прихід з днями Ноя та Лота. Ці порівняння є водночас і попередженням, і закликом до пильності.

Ісус каже: «Як було за днів Ноя, так буде і за днів Сина Чоловічого» (Лк 17,26). Що ж було особливого в ті часи? Насправді, в усі часи — а особливо перед великими катаклізмами — люди зайняті своїми повсякденними справами, занурені у життєві турботи, тому ігнорують Боже намагання врятувати їх від води (за Ноя) чи від вогню (у випадку Лота). Вони живуть так, ніби Бог помер або ніколи не існував.

Особливим моментом, на якому наголошує Ісус, є несподіванка і швидкість Його приходу (Лк 17,30). Це означає, що коли настане той день, не буде часу на вагання чи спроби щось виправити. Він прийде миттєво, як блискавка. Цей образ має спонукати до роздумів: чи я готовий/готова, якщо Спаситель прийде сьогодні?

Далі Ісус дає дуже важливу пораду: «Хто буде того дня на крівлі, а речі його в хаті, нехай не злізає їх узяти. А хто на полі, так само нехай не повертається назад» (Лк 17,31).

Ці два приклади, хоча й описують різні ситуації, мають одну мету: не озиратися назад, не намагатися втримати минуле чи винести його частину в майбутнє. Коли приходить час Божого суду, це не лише суд — це час спасіння й справедливості.

Тому Ісус пригадує долю дружини Лота (Лк 17,32). Вона стає образом нездатності залишити минуле й піти за Божим покликанням. Вона озирнулася назад — тобто її серце залишилося в Содомі та Гоморрі, у їхньому способі життя. Її вчинок — символ прив’язаності до минулого, яке не дозволяє рухатися вперед і прийняти Божу волю та спасіння.

Нарешті Ісус підкреслює важливість особистого вибору та відкритості на Божу логіку: «Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим» (Лк 17,33). Це парадокс Євангелія: щоб знайти справжнє життя, потрібно бути готовим віддати себе Богові.

Коли учні запитують: «Де, Господи?» (Лк 17,37), Ісус відповідає: «Де труп, там і орли зберуться» (Лк 17,37). Цей образ означає, що Божий суд або спасіння відбудеться там, де є гріх та духовна смерть. Це буде очевидно й неминуче.

Ця євангельська розповідь — це не стільки попередження про кінець світу, скільки заклик до спасіння сьогодні. Не слід уподібнюватися людям часів Ноя чи Лота! Не дозволяймо повсякденним турботам, благам чи приємностям засліпити нас. Потрібно бути пильними, жити в постійній готовності до зустрічі з Христом, переосмислюючи свої пріоритети та цінності.

Не варто озиратися назад — тобто потрібно сьогодні відкидати гріхи, помилки, прив’язаності та пристрасті. Натомість слід зосереджувати свій погляд на Христі та Його Царстві.

Запитаймо себе:
 • Наскільки моє життя схоже на життя людей за днів Ноя та Лота, які були поглинуті справами і не помічали наближення катастрофи?
 • Що мені сьогодні заважає повністю віддати себе Богові й не «озиратися назад» на минуле чи власні прив’язаності?
 • Які конкретні кроки я можу зробити сьогодні, щоб жити у більшій готовності до зустрічі з Христом?

Нехай Господь, який творить кожен день новим, дарує кожному з нас шанс і можливість побачити Його сліди у світі та наблизитися до Його світла. Амінь.

Слово благовісника