Святе Письмо з розважанням на 9 листопада

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

11. Браття, гляньте, якими буквами пишу вам власною рукою. 12. Ті, що хочуть похвалятися, що вони гарні тілом, силують вас обрізатися, щоб тільки уникнути переслідування за хрест Христа. 13. Бо навіть обрізані, не зберігають закону, але хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб їм хвалитися вашим тілом. 14. Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп'ятий і я – світові; 15. бо ні обрізання, ні необрізання є чимсь, але нове сотворіння. 16. На всіх тих, що ходитимуть за цим правилом, мир і милосердя на них і на Ізраїля Божого.

17. А втім, віднині нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса.

18. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати. Амінь.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 83 зач. 16, 19-31.

Сказав Господь притчу оцю:

19. Був один багатий чоловік, що одягавсь у кармазин та вісон і бенкетував щодня розкішно. 20. Убогий же якийсь, на ім'я Лазар, лежав у нього при воротах, увесь у струпах; 21. він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу, і пси приходили й лизали його рани. 22. Та сталося: помер убогий, і ангели понесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали. 23. В аді, терплячи тяжкі муки, він підвів очі й побачив здалека Авраама та Лазара на його лоні 24. і закричав уголос:

– Отче Аврааме, змилуйся надо мною, пошли Лазара, нехай умочить у воду кінець пальця й закропить язик мій, бо я мучусь в цім полум'ї!

25. Авраам же промовив:

– Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся. 26. А крім того всього, між нами й вами вирита велика пропасть, і ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть, ані звідти до нас не переходять.

27. Сказав багатий:

– Отче, благаю тебе, пошли його в дім батька мого: 28. я маю п'ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони не прийшли на це місце муки.

29. Авраам мовив:

– Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають.

30. Той відповів:

– Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються. 31. Авраам відізвавсь до нього:

– Як вони не слухають Мойсея і пророків, хоча б і хто воскрес з мертвих, не повірять.

Святих мучеників Онисифора й Порфирія Преподобної матері нашої Матрони Преподобної Теоктисти, що з Лезви

Лк. 83 зач.; 16, 19-31.

Притча про багача і Лазаря вражає драматичною прірвою між людиною, що насолоджувалася безмежними втіхами, та людиною, яка зазнавала тяжких страждань. Своїм прагненням насититися бодай крихтами і своєю постійною присутністю поблизу дому багача, Лазар був Божим знаком, який намагався подолати цю прірву. Але, на жаль, усе було марно. Багач із кожним бенкетом лише збільшував відстань між собою та бідолахою Лазарем — відстань, яку можна було легко усунути, якби він мав бодай краплю бажання й співчуття.

Дивує, що Господь не втручається в цю ситуацію — як, зрештою, не втручається і в долю братів багача наприкінці притчі. Бог довіряє людині відповідальне адміністрування дарованих Ним благ. Жодна річ, якою ми володіємо, не є повністю нашою. Смерть робить цю істину очевидною: ми не можемо взяти з собою нічого. Багач не успадкує свого багатства, а Лазар не залишиться у своїх стражданнях. До Божого Царства можна принести тільки одне — вчинки любові. 

Невтручання Бога, однак, є тимчасовим. У другій частині притчі ситуація вже не залежить ані від обставин, ані від рішень окремих людей — тепер усе у Божих руках. Царство Боже — це сама Любов, але й Справедливість, без якої Любов перетворюється на поблажливість і розбещення. 
Кожен із нас є учасником першої частини цієї євангельської історії. 

Ми ще маємо всі можливості подолати прірви, що виникли в нашому житті чи в наших стосунках із ближніми через гріх. Саме ми. Господь залишає нам повну свободу: любити чи ігнорувати, допомогти чи пройти повз. Він не примушує любити й прощати, але запрошує нас до Свого Царства — місця, де без любові в серці неможливо перебувати, бо це Царство позбавлене «журби і печалі». 

Слово благовісника