Святе Письмо з розважанням на 10 березня

Послання Апостола Павла до Євреїв 10, 32-38.

32. Браття, згадайте перші дні, коли ви, тількищо просвічені, витерпіли таку велику силу страждань: 33. ви були то виставлені самі прилюдно на зневаги та на знущання, то ставали учасниками тих, що того зазнали. 34. Ви бо страждали разом із в'язнями і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще й постійне. 35. Не покидайте, отже, цього вашого довір'я, бо воно має велику нагороду. 36. Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю.

37. Ще бо трохи,

і той, хто має прийти, прийде, не забариться.

38. А праведник мій вірою буде жити;

коли ж він відступить,

моя душа не матиме вподобання у ньому.

За упокій: 1 Сол. 270 зач.

Перше Послання Апостола Павла до Солунян 4, 13-17.

13. Браття, не хочемо, щоб ви не знали щодо померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. 14. Бо ми віруємо, що як Ісус умер і воскрес, так і тих, що уснули в Ісусі, Бог приведе з ним. 15. Це бо ми вам кажемо словом Господнім: ми, що живемо, що лишимося до приходу Господа, не випередимо тих, що уснули. 16. Бо сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли у Христі. 17. Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними взяті на хмари у повітря, назустріч Господеві, і так будемо з Господом завжди.

Євангеліє від Марка 2, 14-17.

14. В той час, переходячи, Ісус побачив Леві, сина Алфея, що Сидів на митниці, і каже до нього:

– Іди за мною!

Той устав і пішов слідом за ним.

15. І коли він сидів за столом у його домі, багато митарів і грішників сіли з Ісусом та його учнями, бо чимало було із них, що за ним ішли. 16. І коли книжники, що були з фарисеїв, побачили, що він їсть із митарями та грішниками, сказали його учням:

– Чого він їсть і п'є з митарями та грішниками?

17. Ісус, почувши те, сказав їм:

– Не здорові потребують лікаря, а хворі. Я прийшов кликати не праведних, а грішників.

Євангеліє від Йоана 5, 24-30.

Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:

24. Істинно, істинно кажу вам: хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.

25. Істинно, істинно кажу вам: надходить час, ба вже й тепер він, коли померлі почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. 26. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі, 27. і дав йому владу суд чинити, бо він – Син чоловічий. 28. Не дивуйтеся тому, бо надходить час, коли всі, що у гробах, почують його голос 29. і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а ті, що чинили зло, на воскресіння суду. 30. Не можу я нічого діяти від себе самого; я суджу так, як чую, і суд мій справедливий, бо я шукаю не моєї волі, але волі того, хто послав мене.

Мр. 2, 14-17."Той устав і пішов слідом за Ним".

Нам багато говорять про те, що важливо мати в житті пріоритети. І теоретично, ми їх маємо. Ми чудово розуміємо градацію найважливіших для нас справ, кроків у повсякденні, що, зрештою, й формує життєві пріоритети. І на думку кожного зокрема, вони правильні. Але чому? Бо зручні, вигідні, потрібні чи не потребують аж хто знає яких зусиль?

Якщо взяти за аксіому, що найважливішими у нашому житті мають бути взаємини з Богом, тобто Він - у центрі нашого життя, є мірилом всього, що робимо, що обираємо, як поводимося з іншими, то це потребує праці - постійної. Цього не можна просто навчитися чи видресирувати в собі звичку, наприклад, молитися щоранку і щовечора, а щонеділі відвідувати Літургію. Це лише невеличка частина правдивих взаємин. Наше життя диктує різні умови, треба постійно протистояти чи спокусам, чи ставити на ваги своє благополуччя або ж дотримання заповідей. Не всі і не завжди готові сприйняти нас такими, що керуються Гсподом. Що тоді? Чи готові ми однозначно говорити на біле - біле, на чорне - чорне, а не шукати півтони і підлаштовувати свою віру під певні умови, під ті чи інши ситуації? Чи готові ми пожертвувати чимось. на перший погляд надзвичайно важливим, щоб зберегти Бога в центрі свого життя?