Святе Письмо з розважанням на 10 грудня

Послання Апостола Павла до Євреїв 3, 5-11; 17-19. 5. Браття, Мойсей був вірний у всім його домі як слуга на свідчення того, що мало бути ще сказаним; 6. Христос же був як Син у своїм домі. Дім же цей – ми, якщо збережемо до кінця непохитне довір'я і надію, якою ми хвалимося. 7. Ось чому, як каже Святий Дух: Коли почуєте сьогодні його голос, 8. не ставайте жорстокосердними, як то було на Місці бунту в день спокуси у пустині, 9. де мене спокушали батьки ваші, виставляли мене на пробу, 10. дарма що сорок років бачили мої діла. Тому я прогнівався на рід цей і мовив: вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх не відали ніколи. 11. Тому я поклявсь у моїм гніві: Ні! Їм не увійти в мій спочинок. 17. На кого він гнівався сорок років? Хіба не на тих, що згрішили, які лягли кістьми в пустині? 18. Кому він клявся, що не ввійдуть у його відпочинок, якщо не тим, що були неслухняні? 19. І бачимо, що не могли ввійти через невірство. Євангеліє від Луки 20, 27-44. 27. Одного разу приступили до Ісуса деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, 28. і спитали його: – Учителю, Мойсей приписав нам: коли у кого жонатий брат умре бездітний, нехай його брат візьме за себе його жінку і дасть потомство братові своєму. 29. Сім братів було. Перший узяв жінку й помер бездітний. 30. Потім другий, 31. і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. 32. Нарешті померла й жінка. 33. Отже, та, у воскресіння, чиєю буде жінкою, бо ж семеро мали її за жінку. 34. Ісус відповів їм: 35. – Сини цього світу женяться й виходять заміж. Ті ж, що удостояться осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж, 36. та й вмерти вже не можуть, тому що до ангелів подібні, вони – сини Божі, бувши синами воскресіння. 37. А що мертві воскресають, це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. 38. Отож Бог – не Бог мертвих, а живих, усі бо живуть для нього. 39. Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: – Учителю, ти сказав добре. 40. І не насмілювались ні про що більше його питати. 41. Тоді він до них промовив: – Як то воно кажуть, що Христос – син Давида? 42. Таж сам Давид у книзі Псалмів мовить: Сказав Господь Господеві моєму : сиди праворуч мене, 43. поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги. 44. Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?

---

Луки 20, 38: "Бог – не Бог мертвих, а живих"

Що з того, що носитимемо постійно в руках вервичку чи молитовник, якщо ненавидітимемо всіх довкола? Що з того, що старанно відвідуватимемо церкву, якщо не помічатимемо чужої біди? Яка користь із того, що достеменно знатимемо всі молитви, імена всіх святих, якщо засуджуватимемо свого ближнього? Віра... В ній замало бути теоретиком. Недостатньо наосліп йти, не бачачи дії Бога в інших людях. Віра вартісна лише тоді, коли вона жива. Коли своєю поведінкою щодо інших свідчимо: я вірю в любов Господа, бачу її в своєму житті, тому й ділюся цим багатством з іншими.