Святе Письмо з розважанням на 10 серпня

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

Апостол: 1 Кор. 144 зач.; 10, 5-12.

5. Браття, багато з наших батьків були неугодні Богові, тому вони й полягли в пустині.

6. А це сталося нам на приклад, щоб ми до злого не були пожадливі, як вони були пожадливі. 7. Та й ідолопоклонниками не ставайте, як деякі з них, як написано: Народ сів їсти й пити, а потім устали бавитись. 8. Та й не чинім розпусти, як деякі з них чинили, і полягло їх в один день двадцять три тисячі. 9. Ані не спокушаймо Господа, як деякі з них спокушали, і від гадюк згинули. 10. Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і від губителя загинули. 11. Та все це сталося з ними як приклад; написано ж на науку нам, що дійшли до повноти віків. 12. Тож коли кому здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав.

Алилуя, глас 4.

Стих: Праведник, як фінік, розцвіте і, як кедр на Ливані, виросте (Пс. 91.13).

Стих: Насаджені в домі Господнім, у дворах Бога нашого процвітуть (Пс. 91.14).

Від Матея святого Євангелія читáння.

Євангеліє: Мт. 66 зач. 16, 6-12.

6. Сказав Господь своїм учням:

– Глядіть, бережіться закваски фарисейської і садукейської.

7. Вони ж перемовлялись між собою і говорили:

– Тому що ми не взяли хліба.

8. Помітив це Ісус і каже:

– Чого перемовляєтеся між собою, маловіри, тому що не взяли хліба? 9. І ви досі не збагнули? Чи ж ви не пам'ятаєте п'ять хлібів для п'яти тисяч, і скільки ви кошів зібрали? 10. Ані тих сімхлібів для чотирьох тисяч, і скільки ви кошів зібрали? 11. Тож; як не розумієте, що я не про хліб вам. говорив, коли казав: бережіться закваски фарисейської і садукейської?

12. Тоді ті зрозуміли, що він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а фарисейської та садукейської науки.

1 Кр. 10, 5-12. «Коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав»

Здебільшого, говорячи про досягнення якоїсь мети, кажемо про підкорення вершини. І так крок за кроком, сходина за сходиною дбаємо , щоб підніматися все вище й вище, доки не отримаємо бажаного. Та якимсь дивним чином цілком забуваємо про те, що замало піднятися вгору, а потрібно ще чимало зусиль, щоб там втриматися.

Тож, ставши вгорі на рівні ноги,  можемо піддатися спокусі дивитися на всіх зі своєї висоти, забуваючи, що дуже легко від запаморочення втратити рівновагу і впасти.

Те ж відбувається і з нашим християнством, нашою вірою. Ми стараємося вишліфовувати себе, вдосконалюватися і так захоплюємося, що можемо втратити відчуття межі між гординею і смиренням. І замість того, щоб оберігати себе від гріха починаємо повчати інших, як це зробити.