Святе Письмо з розважанням на 12 березня

1. З глибин взиваю, Господи, до тебе.
2. О Господи, почуй мій голос! Хай твої вуха будуть уважні до голосу благання мого!
3. Коли ти, Господи, зважатимеш на провини, - о Господи, хто встоїться?
4. Та в тебе є прощення, щоб мали страх перед тобою.
5. Жду на Господа, душа моя жде, і я надіюся на його слово:
6. Душа моя чекає на Господа більш, ніж сторожа на ранок.
7. Надійсь, Ізраїлю, на Господа, бо в Бога є милість, і відкуплення велике в нього.
8. Він викупить Ізраїля з усіх його злочинів.

Душа моя чекає на Господа більш, ніж сторожа на ранок.

Ніч – то такий непевний час. Можуть прийти злодії, розбійники, може зморити сон, і пропустиш момент, коли треба бути пильним.

Є така приказка, що ніч найтемніша перед світанком, і в тому щось є. Найтяжче чекати на щось добре, коли вже довго чекаєш і не знаєш, скільки ще залишилося.

Час і в добі може тривати для нас по-різному. Деколи години минають швидко, а деколи тягнуться, як та гума, а той час, який нами омріяний, все не настає. Так і в житті: хочеш чогось, плекаєш мрії й думаєш: ну коли вже?

Але в житті треба не забувати: світанок існує, якою б темною не здавалася ніч чекання, які б непрості ситуації не довелося долати на шляху до світла – воно таки засвітить.

Деколи Бог не відразу відповідає нам: на наші прохання чи запитання. Бог – мовчить. Але це не означає, що Він нас не чує. Він просто вже напередодні сказав нам достатньо, щоб ми в темряві саме цієї ночі могли дати собі раду. Нам просто треба пригадати все, що Він нас до цього навчив і сміливо діяти.

І тоді – сонце зійде і освітить нас у нашій радості.