Святе Письмо з розважанням на 13 лютого

Послання Апостола Юди 1, 1-10. 1. Юда, слуга Ісуса Христа, брат Якова, покликаний, любим у Бозі Отці і збереженим для Ісуса Христа: 2. хай милосердя, мир і любов будуть у вас повні. 3. Мої любі, я пильно старався писати вам про наше спільне спасіння і вважаю за конечне написати вам, щоб заохотити вас боротися за віру, раз назавжди передану святим. 4. Бо до вас крадькома вдерлися деякі людці, що були здавна призначені на засуд: безбожні, які з благодаті Бога нашого роблять розпусту і відрікаються від нашого єдиного Владики й Господа Ісуса Христа. 5. Хочу нагадати вам, хоч знаєте все, що Господь, визволивши людей з Єгипетського краю, згодом видав на погибіль тих, які не вірували. 6. І ангелів, що не зберегли свого достоїнства й покинули житло, зберіг у кайданах вічних, під темрявою, на суд великого дня. 7. Так само Содома й Гомора з сусідніми містами, які, подібно до них, були запродалися розпусті і протиприродній похоті, лежать як приклад, скарані вічним огнем. 8. Отак і ці, також у маячінні, бруднять тіло, відкидають владицтво і зневажають світлості. 9. І тоді, як сам архангел Михаїл, змагаючись із дияволом і сперечаючись із ним про тіло Мойсея, не наважився винести зневажливого суду, але сказав: нехай тебе Господь судить, 10. ції зневажають те, чого не знають; а те, що, немов та нерозумна звірина, з природи знають, те їх губить. __________ Євангеліє від Луки 22, 39-42; 45 – 23, 1. 39. Тоді він вийшов і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні. 40. Як же прибув на місце, сказав їм: – Моліться, щоб не ввійти в спокусу. І сам відійшов від них так далеко, як кинути каменем, і, впавши на коліна, почав молитися: 42. – Отче, якщо хочеш, віддали від мене цю чашу, однак хай не моя, а твоя буде воля! 45. Він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. 46. І сказав їм: – Чого спите? Вставайте й моліться, щоб не ввійти в спокусу. 47. Він говорив ще, аж тут надходить юрба, і на її чолі йде один з дванадцятьох, на ім'я Юда; він підійшов до Ісуса, щоб його поцілувати. 48. Ісус сказав до нього: – Юдо, поцілунком видаєш Сина чоловічого? 49. Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: – Господи, чи не вдарити нам мечем? 50. І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо. 51. Ісус озвався: – Лишіте! І доторкнувшися до вуха, зцілив його. 52. Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі храму і старших, що були вийшли проти нього: – Неначе на розбійника ви вийшли з мечами та киями! 53. Коли я щодня був з вами в храмі, ви не наклали рук на мене; та це ваша година і влада темряви. 54. Схопивши Ісуса, вони повели його і привели в дім первосвященика. Петро ішов слідом за ним здалека. 55. І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними. 56. Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття, і, приглянувшись до нього пильно, каже: – І цей з ним був! 57. Він відрікся, кажучи: – Не знаю його, жінко! 58. Та трохи згодом другий, побачивши його, каже: – І ти з них. Але Петро відповів: – Ні, чоловіче! 59. По якійсь годині хтось інший почав настоювати кажучи: – Справді, і цей з ним був! Таж він із Галилеї! 60. Петро озвавсь: – Не знаю, чоловіче, що кажеш. І зараз же, як він говорив ще, запіяв півень. 61. І тут Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро слово, яке Господь йому сказав був: «Петре, перше ніж запіє півень, ти нині мене відречешся тричі». 62. І вийшовши звідти заплакав гірко. 63. Тим часом люди, що держали його, над ним знущалися і били його. 64. І закривши йому очі, питали: – Пророкуй, хто той, що тебе вдарив. 65. І багато іншого, глузуючи, говорили на нього. 66. Як же настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники. І привели його на суд свій 67. і казали: – Якщо ти Христос, скажи нам. Він відповів їм: – Коли скажу вам, не повірите, 68. і якщо вас спитаю, не відповісте. 69. Віднині Син чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили. 70. Усі сказали: – То ти – Син Божий? Він сказав до них: – Ви кажете, що це я. 71. Сказали ті: – Навіщо нам ще свідки? Самі ми чули з уст його. 1. Тоді вся їхня громада встала, повели його до Пилата. __________ Нехай Господь тебе судить Однією з "улюблених" справ людини є осудження. Ми любимо бути в курсі всіх справ, чуток, збирати про інших факти, деколи й обговорювати їх та робити свої висновки. Ми також вміємо застосовувати інтуїцію та психологію, щоб передбачити чиюсь поведінку та поставити на комусь клеймо. І воно все ніби добре й мудро, але часто в судженнях про інших людей ми не залишаємо місця для любові - власної й Божої.  Кожен з нас - Божа дитина. І ми йдемо до Бога різними шляхами. Деколи - манівцями. Деколи ми так далеко від Творця,  що здаємось іншим безнадійними. Та не Йому. Христос знав, що Петро тричі зрадить Його - та все ж побудував на ньому Церкву. Бог має грандіозні плани на кожного. І на того, кого ми нині викреслили зі списків "нормальних" людей - також. Будьмо відкриті на диво. І на Божу любов стосовно інших. Тоді вона з новою силою торкнеться й нашого серця.