Святе Письмо з розважанням на 14 березня

Псалом 89 Господи, ти був нам пристановищем* по всі роди. Перш, ніж постали гори і народилася земля і всесвіт,* від віку й до віку ти єси Бог. Ти повертаєш людей у порох, кажучи:* Поверніться, сини людські. Бо тисяча літ перед очима твоїми, мов день учорашній, що минув,* і мов нічна сторожа. Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці,* мов та трава, що зеленіє. Ранком квітне й зеленіє,* а ввечері – підтята висихає. Бо гинемо від гніву твого,* і стривожились ми від обурення твого. Поставив ти провини наші перед собою,* гріхи наші таємні перед світлом обличчя твого. Бо всі наші дні никнуть від гніву твого;* літа наші минають, мов зітхання. Дні віку нашого сімдесят років,* а як при силі – вісімдесят років; І більшість із них – то труд і марність,* бо скоро линуть і ми зникаєм. Хто знає силу гніву твого?* Хто бачив твоє обурення? Навчи ж нас дні наші рахувати,* щоб ми дійшли до розуму доброго. Повернися, Господи! – докіль?* – і змилуйся над слугами твоїми. Насити нас уранці милістю твоєю,* щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас,* мірою літ, що в них ми зазнали горя. Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло,* і слава твоя − їхнім дітям. І ласка Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* – і стверди діло рук наших; стверди його – діло рук наших!

---

Навчи ж нас дні наші рахувати, щоб ми дійшли до розуму доброго. Кожному з нас дано одне життя на землі - і безліч того, чим можемо користуватись. Звісно, кожен вибір - це певні обмеження. На все потрібно часу, зусиль, старань. Чи задумуємось ми над тим, куди втікає наш час, на що витрачаємо ми його? "З усіх втрат втрата часу найважча" - відомі слова українського філософа Сковороди. Справді найважча. Бо жодної хвилинки не зможемо повернути. Однак як багато добра можемо встигнути. Боже, навчи мене мудро послуговуватись своїм часом! Амінь