Святе Письмо з розважанням на 14 лютого

Перше послання апостола Івана 3, 10-20. 10. Улюблені, кожний, хто не чинить справедливости, не є від Бога, і той, хто не любить брата свого. 11. Бо це на вість, яку ви від початку чули: щоб один одного любити, 12. не як Каїн, який був від лукавого й убив брата свого. Та й за що він убив його? Бо лихі були його вчинки, а вчинки брата справедливі. 13. Не дивуйтеся, брати, коли світ вас ненавидить. 14. Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів. Хто не любить, той у смерті пробуває. 15. Кожен, хто ненавидить брата свого – душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому пробувало б. 16. З цього ми пізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти. 17. Коли хто має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, як любов Божа може пробувати в ньому? 18. Дітоньки, не любімо словом, ні язиком, лише ділом і правдою. 19. З цього пізнаємо, що ми від правди і заспокоїмо перед ним серце наше; 20. коли б нас обвинувачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає.   Євангеліє від Марка 14, 10-42. 10. В той час Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб його видати їм. 11. Почувши це, вони зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час. 12. Першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: – Де хочеш, щоб ми йшли і приготували тобі їсти Пасху? 13. Тоді він послав двох із своїх учнів і сказав їм: – Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; ідіть лишень за ним, 14. і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає, де моя світлиця, в якій я міг би їсти з моїми учнями Пасху? 15. І він вам покаже велику світлицю, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам. 16. Учні пішли, прибули до міста й найшли, як він сказав їм, і приготували Пасху. 17. Як же настав вечір, приходить він з дванадцятьма. 18. І коли вони сиділи за столом та їли, Ісус промовив: – Істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі мною, зрадить мене. 19. Вони засмутились, і один по одному почали його питати: – Чи це я ? 20. Він відповів їм: – Один з дванадцятьох, що вмачає зі мною руку в миску. 21. Син чоловічий іде, як написано про нього, але горе тому чоловікові, що зрадить Сина чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому! 22. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: – Беріть, це моє тіло. 23. Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. 24. І сказав їм: – Це моя кров завіту, що проливається за багатьох. 25. Істинно кажу вам, що не питиму більше від плоду винограду аж по той день, як буду його пити новим в царстві Божім. 26. І, проспівавши хвалу, вийшли на Оливну гору. 27. Сказав їм Ісус: – Усі ви спокуситеся, бо написано: вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. 28. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї. 29. Петро сказав до нього: – Хоч і всі спокусяться, та не я! 30. Відповів йому Ісус: – Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ж ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся. 31. Та він ще більше твердив: – Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречуся тебе! І всі говорили так само. 32. Прийшли вони на місце, що зветься Гетсиманія, і він сказав своїм учням: – Посидьте тут, поки я помолюся. 33. І взяв зі собою Петра, Якова та Івана, і його став огортати жах і тривога. 34. Потім сказав до них: – Душа моя смутна аж до смерти. Лишіться тут і чувайте. 35. Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб якщо можливо, минула його ця година. 36. І мовив: – Авва-Отче, усе тобі можливе: мимонеси від мене цю чашу! Та не, що я хочу, але що ти. 37. І приходить, і находить їх уві сні, і каже до Петра: – Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ні однієї години? Чувайте, моліться, щоб не ввійти в спокусу. 38. Дух бо бадьорий, але тіло кволе. 39. І знову відійшовши, молився та говорив те саме слово. 40. І, вернувшися, знову найшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відповісти. 41. Вернувся він утретє й каже їм: – Усе ще спите і спочиваєте? Годі! Прийшла година: ось Син чоловічий буде виданий у руки грішникам. 42. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився.

---

не любімо словом, ні язиком, лише ділом і правдою Ісус за час свого земного життя дав нам приклад справжньої дієвої любові. Бог, який зійшов, щоб служити людині і терпіти їй. Таку любов покликані проявляти усі християни у своєму житті, у конкретних ситуаціях, до конкретних ближніх, яких дає нам Господь. Але пам'ятати при цьому, що не завжди має бути і буде позитивна відповідь і прийняття, значно частіше - навпаки. Нерідко можна вважати себе праведною людиною, коли ні до чого не прикладаєш руки. Не чинити добра  - хіба ж у цьому суть? Живий Христос і сьогодні закликає нас до дії - бачити проблеми ближнього і допомагати. Ось у цьому - справжня любов.