Святе Письмо з розважанням на 16 березня

Псалом 102 Благослови, душе моя, Господа,* і все нутро моє - його святе ім'я. Благослови, душе моя, Господа,* і не забувай усіх добродійств його ніколи. Він прощає всі твої провини,* зціляє всі твої недуги. Він визволяє життя твоє від ями,* вінчає тебе ласкою і милосердям. Він насичує твій похилий вік добром,* і оновляється, як орел, твоя юність. Господь творить правосуддя,* і суд усім прибитим. Він показав Мойсееві свої дороги,* синам Ізраїля діла свої. Милосердний Господь і добрий,* повільний до гніву й вельми милостивий. Не буде вічно він обурюватися,* і не буде гніватись повіки. Не за гріхами нашими учинив він із нами,* і не за провинами нашими відплатив він нам. Бо як високо небо над землею,* така велика його милість над тими, що його бояться. Він знає з чого ми зліплені,* він пам'ятає, що ми порох. Чоловік бо – дні його, немов билина,* квітне, і мов квітка в полі. Потягне над ним вітер, і його немає,* і місце, де він був, його не впізнає вже більше. Милість же Господня від віку й до віку* над тими, що його бояться. І справедливість його над дітьми дітей тих,* що бережуть його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати. Господь на небі утвердив престол свій,* і царство його всім володіє. Благословіте Господа, всі ангели його,* могутні силою, ви, що виконуєте його слово, – покірні голосові його слова. Благословіте Господа, всі його небесні сили,* слуги його, що чините його волю. Благословіте Господа, усі його твори, по всіх місцях його правління.* Благослови, душе моя, Господа!

---

Пс. 102: "Милість же Господня від віку й до віку над тими, що його бояться."

"Побійся Бога!", "Бійся Господньої кари"... Чи ми маємо боятся Бога? Хіба це має бути страх як перед карателем? Чому треба боятися того, Хто є абсолютною любов'ю, всепрощенням і милосердям?

Напевно, що найперше ми маємо відчувати любов і повагу. І саме вони й не дозволять чинити гріхи супроти Господа. Маємо боятися бути негідними Його любові, Його жертви. У нас має бути присутній страх, як і перед найдорожчими людьми - щоб не зранити, не завдати болю, не розчарувати. Бо лише такий страх спонукатиме зростати в своїй вірі та в прагненні бути достойними Божої любові, прощення і милосердя.