Святе Письмо з розважанням на 16 грудня

Перше послання до Tимотея 4, 4-8, 16. 4. Бо всяке Боже сотворіння добре, і не слід нічого відкидати, коли його з подякою приймати, 5. бо воно освячується словом Божим і молитвою. 6. Як будеш усе це братам викладати, будеш добрий слуга Христа Ісуса, що прийняв до серця і усвоїв слова віри та доброї науки, якій ти був завжди вірним. 7. Що ж до нечистих та бабських байок, ти їх остерігайся. 8. Вправляйся у благочесті; бо тілесна вправа до дечого лише корисна, а благочестя до всього корисне, бо має обітницю життя теперішнього й будучого. 16. Пильнуй себе самого та навчання; дотримуйся цього, бо, роблячи це, спасеш себе самого й тих, що тебе слухають.

Євангеліє від Луки 16, 15-18; 17, 1-4. 15. Він же до них промовив: – Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе – Богові осоружне. 16. Закон і пророки були до Івана; з того часу благовіститься царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього. 17. Легше, щоб небо й земля минулися, ніж щоб з закону одна риска пропала. 18. Кожний, хто розводиться з власною жінкою й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною, чинить перелюб. 1. Ісус сказав до своїх учнів: Неможливо, щоб не приходили спокуси. Однак горе тому, через кого вони приходять. 2. Ліпше такому було б, коли б млинове жорно було прив'язане йому до шиї і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих. 3. Уважайте на самих себе! Коли згрішить твій брат, докори йому, і як він покається, прости йому. 4. Коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз вернеться до тебе і скаже: каюсь – прости йому.

---

 Неможливо, щоб не приходили спокуси.

Навіть Христа під час земного життя диявол намагався спокусити. Бога, який безгрішний! Наскільки сильніше чигають спокуси на нас, людей.

Спокуси у житті людини є постійним рушієм боротьби, а водночас і удосконалення. Ніхто не зможе пройти свого шляху безперешкодно і не збочивши. Всі ми помиляємось, тисячі разів помиляємось у своєму житті.

Однак Господь закликає нас до розуміння слабкості як своєї, так і ближнього. У будь-яких відносинах нам слід пригадувати собі про те, наскільки слабким є той, хто поруч, і наскільки важливо його підтримати.

Навіть якщо це вже вдесяте - слід вчитись прощати. Бо це є Любов.