Святе Письмо з розважанням на 16 травня

Діяння Апостолів 8, 26-39.

26. В тих днях ангел Господній промовив до Филипа, кажучи:

– Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна.

27. І встав він, і пішов. Аж ось етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, 28. повертався, сидячи на своїй колісніці й читаючи пророка Ісаю. 29. Сказав Дух до Филипа:

– Підійди і пристань до цієї колісниці.

30. Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього:

– Чи розумієш, що читаєш?

31. Той відповів:

– Та як можу, коли ніхто мене не навчить?

32. І просив Филипа зійти й сісти біля нього. Місце ж Писання, що той читав було таке:

Його вели на заріз, мов овечку;

немов ягня перед тим, хто стриже його, безголосне,

так він не відкриває рота свого.

33. В його приниженні відмовлено йому суд.

Рід його хто може оповісти?

Життя бо його взято від землі.

34. Озвавсь скопець і мовить до Филипа:

– Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого чи про кого іншого?

35. Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив йому Ісуса. 36. І коли вони їхали шляхом, прибули до якоїсь води, і скопець каже:

– Он вода. Що заважає мені, щоб я христивсь?

37. Сказав же Филип:

– Коли віриш з усього серця, можна.

Відповідаючи, він сказав:

– Вірую, що він Син Божий.

38. І велів, щоб колісниця спинилась, і вони обидва, Филип та скопець, зійшли у воду, і він христив його. 39. Коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; радіючи, він їхав дорогою своєю.

Послання Апостола Павла до Євреїв 13, 7-16.

7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.

9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м'ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров'ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім'я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.

Євангеліє від Йоана 6, 40-44.

40. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: Така воля мого Отця: щоб кожен, хто бачить Сина й вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його в останній день.

41. Обурились юдеї на нього за те, що сказав був: «Я хліб, що зійшов із неба», 42. і говорили:

– Хіба то не Ісус, син Йосифа, якого батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: я зійшов із неба?

43. Озвався Ісус і сказав їм:

– Не ремствуйте між собою. 44. Ніхто не може прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, і я воскрешу його в останній день.

Євангеліє від Матея 11, 27-30.

Сказав Господь своїм учням:.

27. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.

28. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть моє ярмо на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, і найдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.

---

Матея 11, 28: "Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас"

Він взяв усі наш гріхи на себе і помер, щоб ми жили.

Він через свої страждання показав безмежну силу і любов, щоб ми мали сенс для праведного життя.

Він не чекав возвеличення, а Сам свою велич принизив, щоб стати такими, як ми і відкрити безкінечне милосердя.

Він не наказує і не повеліває нами, а дає право на вибір, щоб ми були вільними.

Він не перестає очікувати на нас, навіть тоді, коли ми відвернулися і забули про Нього.

Він готовий зустріти нас із усіма зболеннями, зраненнями і страхами, щоб облегшити їх і подарувати спасіння.

Ходімо!