Святе Письмо з розважанням на 17 жовтня

Апостол: Флп. 242 зач.; 2, 16-23.

До Филип’ян послання святого апостола Павла читáння.

16. Браття, я біг недарма і трудився немарно. 17. Ба навіть коли б я мусів стати жертвою й офірою за вашу віру, я б радів і веселився разом з усіма вами. 18. Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною.

19. Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас. 20. Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас, 21. бо всі шукають свого, а не Христа Ісуса. 22. Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі євангелія. 23. Надіюся, отже, його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною.

Євангеліє: Лк. 27 зач. 6, 37-45.

Від Луки святого Євангелія читáння.

37. Сказав Господь: Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, і не будете засуджені; простіть, і вам проститься. 38. Дайте і вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.

39. Він їм сказав також і притчу:

– Чи може сліпий водити сліпого? Хіба вони обивда не впадуть у яму? 40. Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель.

41. Чому дивишся на скалку в оці брата твого, колоди ж у власнім оці не чуєш? 42. І як можеш сказати братові твоєму: дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, ти, що не бачиш колоди, яка у твоїм оці? Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

43. Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий. 44. Кожне бо дерево по своєму плоді пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду. 45. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж з лихого лихе виносить, бо з повноти серця уста говорять.

Луки 6, 41: “Чому дивишся на скалку в оці брата твого, колоди ж у власнім оці не чуєш?”

Так легко помічати недоліки в інших і так складно виправляти їх у собі.

Так детально можемо розкритикувати працю, яку зробив хтось сторонній і такі впевнені, що робимо все ідеально.

Ми багато говоримо про свої вміння, знання, але так мало хочемо бачити і чути про досягнення інших.

Час, коли ми зуміємо полюбити свого ближнього бодай настільки, щоб зрозуміти, що всі можуть помилятися, буде для нас благословенним.