Святе Письмо з розважанням на 18 листопада

Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 11, 1-6. 1. Браття, коли б ви могли знести трохи мого безумства! Та ви мене й терпите. 2. Я вас ревную Божими ревнощами, бо я вас заручив одному лиш чоловікові, представив вас чистою дівою Христові. 3. Але боюся, щоб, як змій був обманув Єву своїм підступом, так не попсувалися думки ваші і ви не відхилилися від простоти й чистоти у Христі. 4. Бо коли б хто прийшов і проповідував іншого Ісуса, не того, якого ми вам проповідували, або якби ви прийняли іншого Духа, якого ви не прийняли, або інше євангеліє, якого ви не одержали, ви б радо терпіли. 5. Однак гадаю, що я нічим не нижчий від тих «архиапостолів». 6. Хоч я і неук словом, але не знанням, як ми вам перед усіма та в усьому показали.   Євангеліє від Луки 9, 1-6. 1. В той час Ісус, скликавши дванадцятьох учнів своїх, дав їм силу і владу над усіма бісами, і зціляти недуги; 2. тоді послав їх проповідувати царство Боже й лікувати недужих. 3. Він до них промовив: – Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ані дві одежі не майте. 4. В яку хату ви не увійшли б, там пробувайте, покіль не вийдете. 5. А як хто вас не прийме, виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших На свідоцтво проти них. 6. І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали добру новину і оздоровляли всюди.

---

Служіння Богові, до якого покликані були учні Ісуса, вимагало неабиякої довіри, щоб змогти відректися себе.  Учні отримали неабияку владу - над темними силами, над хворобами, однак ціною самозречення. І хоч в сучасному житті важко уявити себе в ролі перших учнів, особливо, коли йдеться про те, щоб не дбати про все земне і людське, однак всі ми - так само покликані. Насправді, як і колись, матерільні речі іноді стають нам на заваді, щоб бачити суттєве. Ми прив'язуємось до комфорту і добробуту, до дрібничок - і вони часто стають значимістю нашого життя. Але іноді Бог через них ніяк не може достукатись до наших сердець. І досі є ті, хто намагається відсторонитись від світу, щоб повністю звільнити свою душу - і Бог й справді наділяє їх особливими дарами. Однак і кожен з нас, живучи у суєтному світі, має прагнути до того, щоб завжди була чиста і незахаращена місцинка для Божої присутності. Тільки так ми щодня зможемо відкривати щораз більше сил для боротьби.