Святе Письмо з розважанням на 18 травня

Діяння Апостолів 12, 12-17.

12. В тих днях Петро, опритомнівши, пішов у дім Марії, матері Івана, що звався Марком, де багато зібралось і молилося. 13. Як він постукав у хвіртку брами, вийшла дівчина, на ім'я Рода, щоб послухати хто то; 14. і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила брами, але вбігла й сповістила, що Петро стоїть при брамі. 15. Ті їй сказали:

– Ти не при умі!

Вона ж таки своє твердила. Тоді вони сказали:

– То його ангел.

16. А Петро стукав далі. Відчинили і, побачивши його, оторопіли. 17. Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в'язниці, і мовив:

– Оповістіть це Яковові і братам. І вийшовши, пішов в інше місце.

Євангеліє від Йоана 8, 42-51.

42. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:

– Якби Бог був Отець ваш, ви б мене любили, бо я від Бога вийшов і прийшов; не від себе самого прийшов я, але він послав мене. 43. Чому ви не розумієте моєї мови? Бо ви не можете слухати мого слова. 44. Диявол – ваш батько, і ви хочете чинити волю батька вашого. Він був душогубець від початку і не тримався правди, бо правди нема в ньому: коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і брехні батько. 45. Мені ж, що правду вам кажу, ви не вірите. 46. Хто з вас може обвинити мене у грісі? Чого, отже, коли кажу вам правду, ви мені не вірите? 47. Хто від Бога, слухав слова Божі. Ви тому не слухаєте, що не від Бога.

48. Озвались юдеї і сказали йому:

– Хіба не добре кажемо, що самарянин єси і біса маєш?

49. Відповів Ісус:

– Я не маю біса, але шаную Отця мого; ви ж зневажаєте мене. 50. Я не шукаю слави для себе; є, хто шукає й судить. 51. Істинно, істинно кажу вам: хто берегтиме моє слово, повіки не побачить смерть.

Діяння Апостолів 12, 17: "Господь вивів його з в'язниці"

Ми багато говоримо про свободу у виборі, право бути собою, висловлювати власну думку... Та в прагненні бути вільними від усього, навіть не помічаючи, потрапляємо в неволю чужих думок, моди і врешті, гріха, який часто сприймаємо, як віяння часу.

Ми полюбляємо повторювати про те, що маємо право. Та не хочемо пам'ятати й про обов'язки, які видаються обмеженнями.

Ви помітили, як часто говорять про те, що Божий Закон, Його Заповіді застаріли, не відпвідають часові? В різний спосіб відбуваються намагання знівелювати значимість цього послання для нас.

Та чи думали про те, що Заповіді Божі - це ті ключі, які залишають для нас відчиненими двері до спасіння? Адже Господь може визволити нас із будь-якої в'язниці, та чи ми хочемо звідти виходити?