Святе Письмо з розважанням на 19 березня

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.

Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене.

Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною.

Проти тебе єдиного я згрішив* і перед тобою зло вчинив;

То й правий ти в словах твоїх* і переможеш, коли будеш судити.

Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя.

Це бо істину полюбив єси,* невідоме й таємне мудрости своєї явив ти мені.

Окропи мене іссопом, і очищуся,* обмий мене, і стану біліший від снігу.

Дай мені відчути радість і веселість,* зрадіють кості сокрушені.

Відверни лице твоє від гріхів моїх,* і всі беззаконня мої очисти.

Серце чисте створи в мені, Боже,* і духа правого обнови в нутрі моєму.

Не відкинь мене від лиця твого,* і Духа твого Святого не відійми від мене.

Поверни мені радість спасіння твого,* і духом владичним утверди мене.

Вкажу беззаконним дороги твої,* і нечестиві до тебе навернуться.

Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спасіння мого,* і язик мій радісно прославить справедливість твою.

Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою.

Бо якби ти жертви захотів, дав би я,* та всепалення не миле тобі.

Жертва Богові – дух сокрушений,* серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить.

Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон,* і нехай відбудуються стіни єрусалимські.

Тоді вподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення;* тоді покладуть на вівтар твій тельців.

Псалом 50: "Відверни лице твоє від гріхів моїх, і всі беззаконня мої очисти"

Ми все своє свідоме життя протистоїмо гріхові або піддаємося йому. Наче й хочемо жити в чистоті, але не готові цілковито відмовитися від прогрішень.

Знаємо Божі закони, але вони для нас є, чи то не зовсім переконливими, чи то, через відчуття безкарності (бо ж не вражає нас блискавиця, коли робимо щось зле), не надто вагомими.

Мусимо зрозуміти, що ми не можемо заховатися від Господа, як думали Адам і Єва після гріха. Всі наші вчинки, помисли Йому відомі. І, приходячи на сповідь, ми говоримо про свої прогрішення не для Бога, а для себе, щоб зрозуміти, скільки разів виступили супроти люблячого Господа.