Святе Письмо з розважанням на 19 листопада

Послання Апостола Павла до Ефесян 2, 14-22. 14. Браття, Христoс — наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши своїм тілом стіну, що була перегородою, тобто ворожнечу, 15. і скасував закон заповідей своїми постановами на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16. і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши на ньому ворожнечу. 17. Він прийшов і благовістив мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; 18. бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі. 19. Отже, ви не чужинці більше і не приходні, але співгромадяни святих і домашні Божі, 20. збудовані на підвалині апостолів і пророків, а наріжним каменем – самим Ісус-Христом. 21. На ньому вся будівля, міцно споєна, росте у святий храм у Господі; 22. на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.   Євангеліє від Луки 8, 41-56. 41. В той час один чоловік приступив до Ісуса, Яір на ім'я, що був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він став просити зайти до нього в хату, 42. бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього. 43. Аж тут якась жінка, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її зцілити, 44. підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі і вмить стала здоровою – спинилась її кровотеча. 45. Ісус спитав: – Хто доторкнувся мене? А що всі відпекувались, Петро мовив: – Наставниче, люди коло тебе товпляться й тиснуться! 46. Ісус сказав: – Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене. 47. Побачивши жінка, що не втаїться, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала. 48. Сказав їй Ісус: – Дочко, віра твоя спасла тебе, іди в мирі! 49. Він говорив іще, як ось приходить хтось від голови синагоги й каже: – Твоя дочка померла, не турбуй більш учителя. 50. Ісус почувши це, озвавсь до нього: – Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться. 51. Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Івана та Якова з батьком та матір'ю дитини. 52. Всі плакали за нею й голосили. Він мовив: – Не плачте, вона не вмерла, вона спить. 53. Ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла. 54. Тоді він узяв її за руку й голосно промовив: – Дівчино, пробудися! І дух її вернувсь до неї, і вона вмить встала. Він велів дати їй їсти. 56. Батьки ж її були здивовані вельми, та наказав їм нікому не говорити, що сталося. _________ Читаючи і слухаючи історії Христових чудес, ми звикаємо до них. Як і до того, що наше життя тут - також чудо. Але уявімо себе хоч на хвилину у натовпі тих людей, очевидців того, як нещасна хвора жінка в безнадії торкається Ісуса і отримує зцілення. Її віра настільки велика, Ісус не має навіть розмови з нею - жінка сама користується силою. Ця дивна історія -про безмірність людської віри та Божої сили. Історія воскресіння дівчини - це ще й свідчення того, якою була Христова любов. Для неї не підвладні людські закони. Ці чуда мають кожному з нас нагадати про цінність нашого життя, джерело якого Бог у своїй всемогутності. Немає жодних "але", якщо з нами Бог.