Святе Письмо з розважанням на 2 лютого

Перше послання апостола Петра 4, 12 - 5, 5. 12. Улюблені, не дивуйтеся тій пожежі, що постає проти вас, вам на пробу, немов би з вами діялось що дивне, 13. але радійте, оскільки берете участь у Христових стражданнях, щоб і під час славного його об'явлення радіти та веселитися. 14. Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім'я, бо славний Дух Божий на вас почиває. 15. Ніхто з вас нехай не страждає як душогубець або злодій, або злочинець, або як той, хто встряває в чужі справи. 16. Коли ж страждає як християнин, нехай не соромиться, але прославляє Бога цим ім'ям. 17. Бо настав час почати суд від Божого дому; коли ж він від нас розпочинається, то який кінець буде тих, які не коряться Божій благовісті? 18. І коли праведник ледве, спасеться, безбожник і грішник де явиться? 19. Тому й ті, які страждають з Божого зізволення, нехай у доброчинності довірять вірному Творцеві свої душі. 1. Тож пресвітерів з-між вас заклинаю, я сам теж пресвітер і свідок страждань Христових і співучасник слави, що має об'явитись: 2. пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, але добровільно, по-Божому; не ради брудного зиску, але доброхіть, 3. і не як пануючі над вибраними, але будьте зразком для стада. 4. І як явиться архипастир, отримаєте нев'янущий вінець слави. 5. Так само ви. молоді, коріться старшим. І всі ви вдягніться в покірливість один супроти одного, Бог бо гордим противиться, але покірливим дає благодать. Євангеліє від Марка 12, 38-44. 38. Сказав Господь своїм учням: – Остерігайтесь книжників, що люблять ходити собі у довгих шатах, вітання на майданах, 39. перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах, 40. що з'їдають доми вдовиць і довго моляться на показ. Вони матимуть тяжкий засуд. 41. І, сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидав гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато. 42. І ось прийшла одна вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант. 43. Прикликавши своїх учнів, сказав їм: – Істинно кажу вам, що та вбога вдовиця кинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. 44. Усі бо кидали зо свого зайвого, вона ж зо свого убозтва вкинула все, що мала, увесь свій прожиток.

---

Христос одного разу прийшов на світ, щоб послужити. Щоб нагадувати щодня кожному  з нас, що ми тут для того, аби служити. Згадуючи ввечері усі випробування, дивні ситуації прожитого дня - дякуймо щиро за те, що вони відбулись. Бо навіть якщо залишилась рана від болісного досвіду - ми стали сильніші. У спільноті, об'єднаній Божою присутністю, служіння і самопожертва - основне. Синдром книжників, про який йдеться у Євангелія - і зараз є реальною загрозою нашому життю. Служіння у Церкві - це щоденна ідентифікація себе як християнина, який готовий брати найважчі хрести і тягати їх не тільки за собою, а й за ближнім. Велемудрі шати, як зовнішні, так внутрішні нікому нічого не додадуть. Будьмо простіші й щиріші у стосунках, особливо сьогодні, коли так бракне миру та порозуміння  у світі.