Святе Письмо з розважанням на 20 вересня

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

Гал. 214 зач.; 6, 2-10.

2. Браття, носіте тягарі один одного, і так виконаєте закон Христа. 3. Як хто гадає, що він є чимсь, бувши нічим, обманює себе самого. 4. Кожен нехай добре провіряє своє діло, і тоді матиме чим хвалитися тільки в собі, а не в іншому. 5. Кожний бо власний тягар нестиме,

6. Хто вчиться слова, хай ділиться своїм добром з тим хто його навчає. 7. Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто сіє, те й жатиме. 8. Хто бо сіє в тілі, той з тіла жатиме зотління; хто ж сіє в дусі, той від духа жатиме життя вічне. 9. Робімо добро без утоми; у свою пору, як не підупадемо, жатимемо. 10. Отже, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема братам у вірі.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 29 зач. 7, 14-24.

14. В той час Ісус, прикликавши народ, промовляв до нього:

15. – Слухайте мене всі й розумійте! Нема нічого зовнішнього для людини, що, входячи в неї, могло б її осквернити; те, що виходить з людини, те осквернює людину. 16. Хто має вуха слухати, хай слухає.

17. І коли він увійшов до хати, дальше від народу, учні спитали його про притчу. 18. Він каже їм:

– І ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що входить у людину ззовні, не може її осквернити? 19. Воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть на належне йому місце.

20. Таким чином, він об'явив чистими всі страви. Сказав, що те, що виходить з людини, те осквернює людину. 21. З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, душегубство, 22. перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, гордість, безум. 23. Уся ця погань виходить із нутра й осквернює людину.

24. І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хто про те, але не міг окритися.

Марка 4, 9: “Хто має вуха, нехай слухає”

Цей світ створений для слухання й споглядання. Та ми навчилися так багато говорити і настільки абстраговуватися від усього довкола, що не чуємо й не бачимо нікого, крім себе.

Цей світ аж гуде голосами, які заглушують мову самого світу.

Навіть у своїх молитвах ми готові лише говорити, виговорюватися, але аж ніяк не слухати.

А молитва – не лише слова. Молитва – це споглядання, відчуття і слухання.

Замовкніть, щоб почути Бога!

Заплющіть очі, щоб Його побачити!