Святе Письмо з розважанням на 21 квітня

Діянь святих апостолів читáння.

Ді. 7 зач.; 3, 1-8.

1. В ті дні Петро й Іван ішли у храм на молитву о дев'ятій годині. 2. Був там чоловік кривий від лона матері своєї, якого приносили й клали щодня біля дверей храму, що звалися Красними, просити милостині від тих, що йшли до храму. 3. Як тільки він побачив Петра й Івана, що входили у храм, став просити у них милостині. 4. Глянувши на нього, Петро з Іваном сказали:

– Глянь на нас!

5. Той дивився на них пильно, надіючись від них що дістати. 6. Петро промовив:

– Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: в ім'я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи!

7. І схопивши його за правицю, підвів його, і тієї ж хвилі окріпли його ноги з суглобами. 8. Схопився і встав той, і почав ходити, і увійшов з ними у храм, на ходу підскакуючи і хвалячи Бога.

Від Йоана святого Євангелія читáння.

Йо. 7 зач. 2, 12-22.

12. В той час прийшов Ісус у Капернаум, сам він і його мати, і брати та його учні, і пробули там кілька днів.

13. Близько була юдейська Пасха, й Ісус вирушив до Єрусалиму. 14. Найшов він у храмі продавців волів, овець і голубів; сиділи там і міняйли. 15. І зробивши бич із мотуззя, вигнав із храму всіх, і овець, і волів; гроші міняйлів розсипав, і столи перевернув. 16. А продавцям голубів сказав:

– Візьміть геть оце звідси і не робіть дому Отця мого торговельним домом!

17. Пригадали тоді його учні, що написано було:

ревність дому твого мене з'їдає.

18. Юдеї ж озвались і мовили до нього:

– Який знак даєш нам, що таке чиниш?

19. Ісус у відповідь сказав їм:

– Зруйнуйте храм цей, і я його за три дні поставлю.

20. Юдеї відповіли:

– Храм цей будовано сорок і шість років, а ти його за три дні поставиш?

21. Та він говорив про храм свого тіла. 22. І коли воскрес із мертвих, згадали його учні, що він те говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус сказав був.

Йоана 2, 19: “Зруйнуйте храм цей, і я його за три дні поставлю”

Це – найяскравіше свідчення Ісуса про своє Воскресіння. Навіть Його учні не зуміли відчитати глибини сказаного, бо сприймали Ісуса через призму своєї віри. Вже після воскресіння Христа вони зросли у вірі та побачили далі горизонту, за який до того навіть не сягали.

Так і ми, щоб зрости у вірі, мусимо пройти через певні життєві перипетії. Коли все гладко, коли нам не потрібно переосмислювати своє життя, шукати нові стежки, щоб продовжити хід, то й нема поступу і нема росту.

Тож не біймося випробувань.Із них ми вийдемо сильнішими і помножимо свою віру.