Святе Письмо з розважанням на 22 лютого

Псалом 62

Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.

Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.

Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.

Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.

Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.

Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.

Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.

Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.

Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.

Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.

Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.

А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.

_____________

В тіні крил твоїх я ликуватиму

В щоденному житті ми можемо не любити бути "в тіні". Коли хтось вище, на видноті, а ми лише "гвинтики в механізмі" - наше его може бути незадоволеним.

Та "тінь Господа" - іншого штибу. Вона не ховає нас, а навпаки - розкриває. Коли ми в тіні Господніх крил - ми показуємо всі якнайкращі риси, і люди бачать нас, їм добре й світло в нашій присутності.

Коли ми зустрічаємо дійсно світлих людей, які надихають нас, слово яких робить наш день милішим - чи завжди ми помічаємо тінь Божого крила над ними? ;)