Святе Письмо з розважанням на 23 березня

До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.

Євр. 303 зач.; 1, 1-12.

1. Багато разів і багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. 2. За останніх же цих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив наслідником усього і яким сотворив віки. 3. Він – відблиск його слави, образ його істоти, який підтримує все своїм могутнім словом, вчинив очищення гріхів і возсів праворуч величі на висоті, 4. ставши від ангелів остільки вищим, оскільки унаслідував визначніше від них ім'я.

5. Кому бо з ангелів він коли мовив:

Син мій єси,

я сьогодні родив тебе.

І ще:

Я буду йому за Отця,

і він буде мені за Сина.

6. Коли ж знов уводив Первородного у світ, каже:

Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.

7. Щодо ангелів мовить:

Той, хто вітри своїми вісниками чинить,

і полум'я вогненне – слугами своїми.

8. А про Сина:

Престол твій, Боже, від віку й довіку,

і берло правоти – берло твого царства.

9. Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність

тому помазав тебе, Боже, твій Бог

єлеєм радости понад друзів твоїх.

10. Знову:

Ти, Господи, напочатку заснував землю,

і небеса діло рук твоїх.

11. Вони зникнуть, ти ж перебуваєш;

усі, мов одежа, постаріються;

12. ти їх, неначе одежу, згорнеш,

і, немов одіж, вони зміняться.

Ти ж – той самий,

і літа твої не скінчаться.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 2 зач. 1, 18-25.

18. Народження Ісуса Христа сталося так. Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. 19. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. 20. І от коли він це задумав, ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив: – Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. 21. Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.

22. А сталося все це, щоб збулось Господнє слово, сказане пророком:

23. Ось діва матиме в утробі й народить сина,
і дасть йому ім'я Еммануїл, що значить: з нами Бог.

24. Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як велів йому ангел Господній: прийняв свою жінку; 25. і не пізнав її, аж поки не родила сина, і він дав йому ім'я Ісус.

---

Євр. 1, 1–12. «Він говорив до нас через Сина»

Усе існування людини, Всесвіту, наскільки ми можемо осягнути своїм розумом чи уявою, – вияв великої Божої любови. Ця любов була від віків і буде навіки. Але дві тисячі років тому сталось щось особливе, про що ми знаємо, але сутність чого нам важко вловити, – народився Бог.

Господь, якого людина не могла уявити, бо у Старому Завіті було заборонено зображати Бога, цей Бог з’являється в людській поставі. У Всесвіті є множество планет та багато галактик, але саме на нашій Землі, невеличкій планеті, прийшов на світ Господь. Через свою любов до нас став людиною, щоб спасти увесь світ загалом і кожного з нас зокрема.

Народження Сина Божого відбулося задля кожного з нас, бо Бог так полюбив світ, що дав свого Сина.