Святе Письмо з розважанням на 23 квітня

Діяння Апостолів 6, 8–15; 7, 1–5; 47-60. 8. В тих днях Стефан, повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі. 9. І встали деякі з синагоги, так званої лібертинів, киренеїв, олександрійців і з Кілікії та з Азії, і сперечалися із Стефаном, 10. але не могли встоятися супроти мудрости й духа, яким говорив. 11. Тоді вони підмовили людей, щоб сказали: – Ми чули, як він говорив образливі слова проти Мойсея та проти Бога. 12. І підбурили народ, старших та книжників, і, напавши, схопили і привели його в синедріон. 13. Там вони поставили свідків, що говорили: – Цей чоловік не перестає говорити проти цього святого місця та закону. 14. Ми чули, як він говорив, що Ісус, отой Назарянин, зруйнує це місце і змінить звичаї, які Мойсей був дав нам. 15. І коли всі, що сиділи в синедріоні, пильно дивилися на нього, бачили його лице, немов лице ангела. 1. Первосвященик спитав: – Чи воно справді так? 2. Він відповів: – Мужі брати й отці, слухайте. Бог слави з'явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселився у Харані, 3. і сказав до нього: вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку я тобі покажу. 4. Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані; а звідти, як умер його батько, переселив його у цю землю, в якій живете нині. 5. І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини. 47. Соломон збудував йому дім. 48. Та не в рукотворених храмах живе Всевишній, як пророк говорить: 49. Небо – престол мій, земля ж – підніжок ніг моїх. Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого відпочинку? 50. Хіба то не моя рука все те створила? 51. Ви, тугошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому. Які батьки ваші, такі й ви. 52. Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями; 53. ви, що одержали закон за велінням ангелів, але не зберігали його. 54. Почувши це, вони розлютилися у своїм серці й заскреготали зубами на нього. 55. А він, повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога, 56. і мовив: – Ось бачу відкрите небо й Сина чоловічого, що стоїть по правиці Бога. 57. Вони ж закричали сильним голосом і, затуливши вуха, кинулись на нього разом, 58. вивели за місто, і стали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах юнака, що звався Савло. 59. І каменували Стефана, який взивав, кажучи: – Господи Ісусе, прийми духа мого. 60. І впавши на коліна, крикнув сильним голосом: – Господи, не візьми їм цього за гріх. І промовивши це, заснув смертю. А Савло схвалював його вбивство.   Євангеліє від Йоана 4, 46-54. 46. Того часу був один царський урядовець, якого син нездужав у Капернаумі. 47. Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, він прийшов до нього і став просити, щоб він прийшов і зцілив його сина, бо той мав уже вмирати. 48. Ісус каже до нього: – Ви не вірите, якщо не побачите знаків і чудес! 49. Царський урядовець сказав йому: – Господи, прийди, поки не вмерла моя дитина! 50. Ісус мовив до нього: – Іди, твій син живе. Повірив чоловік слову, що сказав Ісус, і пішов. 51. Коли він був уже в дорозі, слуги, що вийшли йому назустріч, сказали йому, що син його живий-здоровий. 52. Він спитав їх, о котрій годині стало йому легше. – Учора ввечорі о сьомій годині пропасниця покинула його, – вони йому сказали. 53. І зрозумів батько, що те сталося о тій самій годині, коли Ісус сказав йому: син твій живе. І увірував сам він і увесь дім його. 54. Це друге чудо, що зробив Ісус, вернувшися з Юдеї у Галилею.

---

Неймовірно, але як ми звикли до ритму сучасного світу - де за кілька хвилин інформація облітає увесь світ, де все уже давно оцифроване і більшість проблем можна вирішити не виходячи з дому. Ми відвикли чекати всюди: вранці, проснувшись, перелистуємо соцмережі і пошту, купуємо фастфуд, готові обіди, хочемо все і зараз. Уявімо тепер ситуацію батька, в якого помирає дитина: яких зусиль йому коштувало пройти шлях до Ісуса і, повіривши Йому, вертатись додому? Колосальних, мабуть. Скільки терпіння зараз коштує матері чи батьку пройти зі своєю дитиною курс хіміотерапії? Справжні переживання - незмінні, в якому ритмі і часі ми б не жили. Тому варто пам'ятати, що насправді багато речей у нашому житті - всього лиш дріб'язки. Про них не варто турбуватись - ні про новий айфон, макбук, профіль в Інстаграмі, дім чи авто. Важливе - стосунки і наше вміння любити, чекати і довіряти.