Святе Письмо з розважанням на 23 квітня

Псалом 37

О Господи, не докоряй мені в твоїм гніві,* і не карай мене в твоїм обуренні.

Бо твої стріли мене прошили,* і рука твоя спустилася на мене.

Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого;* немає цілого нічого в моїх костях із-за гріху мого.

Бо мої провини голову мою перевищили,* немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.

Смердять, загнивши, мої рани,* задля мого нерозуму.

Принижений, зігнувсь я вельми,* повсякденно сумний ходжу я.

Бо нутро моє повне жару,* і здорового нема нічого на моїм тілі.

Зомлів я, розбитий понад міру,* і скиглю від стогону серця мого.

О Господи, перед тобою все моє бажання,* і стогін мій від тебе не скритий.

Серце моє розколотилось, сила мене полишила,* і навіть очей моїх світло, – і того вже нема в мене.

Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани,* і родичі мої стоять оподаль.

І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють,* і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.

Я, немов глухий, не чую,* і як німий, що уст своїх не відкриває.

Я став, немов людина, що не чує,* в устах якої одвіту немає.

На тебе бо, о Господи, я уповаю,* ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.

Кажу бо: Нехай не втішаються наді мною, як захитається моя нога,* нехай не несуться проти мене.

Я бо ось-ось уже маю впасти,* і біль мій передо мною завжди.

Я бо провину мою визнаю,* і гріхом моїм журюся.

А ті, що без причини зо мною ворогують, ростуть на силі,* чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.

І ті, що злом оддячують за добро,* вони проти мене, бо я про добро дбаю.

Не покидай мене, о Господи,* не віддаляйся від мене, мій Боже.

Поспіши мені на допомогу,* Господи, моє спасіння.

Псалом 37: "Не покидай мене, о Господи, не віддаляйся від мене, мій Боже"

У цей тиждень, дорогою до Воскресіння Господнього, ми особливо потребуємо Божого супроводу. Щоденні стреси і метушня обмежують нас настільки, що ми сліпнемо і глухнемо до Його слова та Його присутності в нашому житті.

Щоби прозріти потрібен час і, звичайно, безнастанна праця. Щоб життя наповнити Божим Словом замало лише час до часу звертатися до Нього, акцентуючи більше на своїх бідах і потребах. Маємо відкриватися на розмову, шукати таку форму спілкування, що буде для нас найприйнятніша, коли справді будемо знати: я говорю з Богом, Він - зі мною і я чую кожне Його слово.

І ще важливо пам'ятати: Господь нас не покине, але ми часто забуваємо про Нього.