Святе Письмо з розважанням на 23 серпня

До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.

2 Кор. 172 зач.; 2, 14 - 3, 3.

14. Браття, Богові подяка, який завжди дає нам брати участь у його побідоноснім ході у Христі і через нас на кожному місці виливає запах свого знання. 15. Бо ми для Бога – пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть. 16. Для одних запах, що від смерти веде до смерти, а для інших запах, що від життя веде до життя. 17. Хто, отже, здатний до того? Ми не так, як багато інших, що торгують словом Божим; ми щиро, ми від Бога говоримо, перед Богом, у Христі.

1. Чи нам знову починати себе поручати? Чи, може, потребуємо, як дехто, поручальних до вас чи від вас листів? 2. Наш лист – це ви, лист, написаний у серцях наших, який усі люди знають і читають. 3. Відомо ж, що ви – лист Христа, виготуваний нами; написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на камінних таблицях, а на тілесних таблицях серця.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 95 зач. 23, 23-28.

Сказав Господь юдеям, що до нього прийшли:

23. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м'яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. 24. І те слід робити, і того не слід лишати. Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда.

25. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. 26. Сліпий фарисею! Очисть спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті.

27. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на побілені гроби, які зверху здаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечисти. 28. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви повні лицемірства й беззаконня.

Матея 23, 25: "Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости"

Як часто ми бачимо людей, які роблять щось “попри людське око”, але насправді так не живуть. Але рано чи пізно, як пилюка, збита в куті кімнати, ця вдаваність стає видною.

Адже все одно буде ситуація, яка покаже справжнє обличчя, відкриє справжні наміри, дасть зрозуміти те, ким ця людина є насправді.

Та найбільше дивує, що для багатьох важливіше “тримати добре лице” для людей, але забувати, що Господь знає і бачить абсолютно все і від Нього ми не заховаємося, не зможемо за солодкими словами приховати лихі наміри, за вдаваним сумир’ям – в’їдливість чи заздрість.

Знаєте приказку – шила в мішку не сховаєш. Те ж саме і з нашим життям. Правда все одно рано чи пізно стає явною.