Святе Письмо з розважанням на 25 березня

Псалом 16

Вислухай, Господи, справедливу мою справу, почуй моє благання,* прихили вухо до мольби моєї з уст нелукавих.

Від тебе має вийти моє слушне право;* очі твої нехай бачать правду.

Як вивідаєш моє серце, навідаєшся вночі до мене, вогнем мене випробуєш,* несправедливости в мені не знайдеш.

Уста мої не согрішили людським робом;* за словом уст твоїх я зберіг путь закону.

Стопи мої твердо тримаються твоєї стежки,* і ноги мої не спіткнулись.

До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, Боже;* нахили до мене своє вухо, вислухай моє слово.

Яви твою предивну милість,* ти, що від ворогів рятуєш тих, що прибігають під твою десницю.

Хорони мене, як зіницю ока,* сховай мене в тіні крил твоїх, від грішників, які на мене насідають.

Вороги мої люті довкола мене обсіли,* замкнули жирне своє серце, устами згорда промовляють.

Ось вони на кожнім кроці мене обступили,* тільки й чигають, щоб мене на землю повалити.

Неначе лев, який на здобич зазіхає,* як те левеня, що засідає у сховку.

Встань, Господи, йди на нього, повали його;* врятуй мечем від грішника мою душу;

Від смертних, Господи, рукою твоєю,* від людей, яких доля − життя дочасне, яких живіт ти наповняєш достатками своїми.

Ними насичуються їхні діти,* а рештки лишають своїм немовлятам.

А я в моїй правді твоє лице побачу * і, проснувшися, насичусь твоїм видом.

Псалом 16: "До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, Боже; нахили до мене своє вухо, вислухай моє слово"

Ви помічали, як для вас важливо бути почутими. І нема різниці, хто ви, де живете, скільки вам років, чим займаєтеся. Ви говорите не просто , щоб оворити, а щоб вас почули.

Коли молимося, то теж не промовляємо просто так слова, а хочемо знати: Бог нас почув. А це - гарантія того, що допоможе, що отримаємо те, чого потребуємо.

Цікаво, якби Він волів. як ми, лише говорити, а не надто хотів чи мав час, щоб слухати: якими були б наші взаємини? Або ж сказав: доки не буде діалогу, то не виконаю твоїх прохань.

Але ж ні, Бог у своїй любові настільки щедрий, що діє на наших умовах. Ми говоримо - Він слухає. Ми відвертаємося - Господь чекає. Коли ж розкаюємося і просимося в Його обійми - з радістю приймає і прощає.

А чому ми, так само з любові до Бога, не можемо знаходити час не лише для того, щоб говорити , а й щоб слухати?