Святе Письмо з розважанням на 25 жовтня

Послання Апостола Павла до Колосян 1, 18-23. 18. Браття, Христос є голова тіла, тобто Церкви. Він начало, первородний з мертвих, щоб у всьому мав першенство, 19. бо вгодно було Богові, поселити всю повноту в ньому, 20. щоб через нього примирити з собою все чи то на землі, чи на небесах, встановивши мир кров'ю його хреста. 21. І вас самих, що колись були Богові чужі й вороги йому думкою та лихими вчинками, 22. він тепер примирив смертю у своїм смертнім тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед собою. 23. Тільки ж стійте твердо у вірі, основані та стійкі, не відхиляючись від надії євангелія, яке ви чули, що було проповідуване всьому сотворінню, що під небом, і якого я, Павло, став слугою.   Євангеліє від Луки 8, 22-25. 22. Одного разу увійшов Ісус до човна зо своїми учнями й сказав їм: – Переплиньмо на той бік озера. І відплили. 23. Як вони плили, він заснув. Тим часом зірвалась буря з вітром над озером; їх почало заливати, і вони були в небезпеці. 24. Приступивши до нього, вони збудили його й кажуть: – Наставниче, наставниче, ми гинемо! Він устав, погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша. 25. Тоді сказав їм: – Де ваша віра? Вони, налякані й здивовані, один до одного казали: – Хто це, що велить вітрам і воді, і вони слухають його?

---

Ми звикаємо ходити до Церкви. Хтось частіше, хтось рідше. Звикаємо визнавати себе християнами, іноді навіть активно беручи участь у прицерковній діяльності. Однак трапляється щось особливе - тривога, горе, серйозні проблеми - і у розпачі намагаємось втриматись за будь-яку соломинку. Паніка, стрес, розлюченість, нарікання - природна реакція на випробування, але де ж тут Бог? Де наша віра? Ісус у човні з учнями - чи не найкращий зразок життя кожного з нас. Ісус пливе збоку, але ми вперто Його не зауважуємо, тоді як просто треба підійти і розбудити з вірою. Особливо у складні моменти виявляється наша віра, яка або є, або її нема. Бо у Господа можливе усе. А всі наші бмеження і проблеми - то лише вияв того, наскільки ми не довіряємо.