Святе Письмо з розважанням на 28 грудня

До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.

7. Браття, коли б перший завіт був бездоганний, другий не був би потрібний. 8. Бо Господь, докоряючи їм каже:

Ось надходять дні, каже Господь,

і я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди новий завіт:

9. не за союзом, що я уклав був з їхніми батьками

в день, коли я взяв їх був за руку,

щоб вивести з єгипетської землі.

А що вони мого завіту не додержали,

я їх покинув, говорить Господь.

10. Ось той союз, що я зроблю з домом Ізраїля

по тих днях, каже Господь:

я покладу мої закони їм на ум

і напишу їх у них на серці,

і буду їм Богом, і вони будуть моїм народом.

11. Ніхто не матиме потреби навчати свого ближнього,

і ніхто – свого брата, кажучи: пізнай Господа.

Усі бо вони, від найменшого до найбільшого,

будуть мене знати.

12. Я бо буду милостив супроти їхньої несправедливости

і їхніх гріхів не буду згадувати більше.

13. Коли ж він каже: новий, тим робить перший старим. А те, що стало старим і дряхлим, врешті зникає.

Євангеліє від Марка 8, 11-21.

11. Одного разу вийшли фарисеї і стали сперечатися з Ісусом, і вимагали від нього знаку з неба, спокушаючи його. 12. Зітхнув він важко з глибини серця й каже:

– Чого цей рід вимагає знаку? Істинно кажу вам: не дасться цьому родові знаку!

13. І покинувши їх, знову сів у човен, і поплив на той бік.

Закваска фарисейська та Іродова

14. Учні ж забули взяти хліба – мали з собою лиш один хліб у човні. 15. Він остерігав їх, кажучи:

– Глядіть, бережіться закваски фарисейської та Іродової!

16. І вони стали говорити між собою про те, що не мають хліба. 17. Ісус, довідавшись про те, каже до них:

– Чого говорите між собою, що не маєте хліба? Невже ви іще не розумієте й не тямите ? Невже у вас іще нечуле серце? 18. Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? 19. Не пам'ятаєте, як я ламав п'ять хлібів на п'ять тисяч? Скільки кошів, повних куснів, ви зібрали?

– Дванадцять, – кажуть йому.

20. – А коли я розламав сім хлібів на чотири тисячі, скільки кошів куснів ви зібрали?

– Сім, – кажуть.

21. І він сказав їм:

– Іще не розумієте?

---

Марка 8, 11-21. «Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте?»

У сучасному християнському світі часто переконуємося, що Бог любить нас. Справді, Бог є любов. Створення Всесвіту, а в ньому нашої Землі, народження Ісуса Христа, поява кожного з нас у конкретному часі та в конкретних обставинах, наші життєві дороги й події – усе це вираження цієї Божої любові.

Творець посилає кожну подію в наше життя саме тому, що Він любить нас, дбає про наше освячення й про наше спасення. Важливо аналізувати події, які стаються в нашому житті, – не важить, чи вони позитивні, чи негативні (бо це ми їх так кваліфікуємо), – усі вони є виявом Божої любові до нас.

Варто завжди запитувати себе: чому це сталося саме так, а не інакше? Що Бог хоче мене цим навчити, що Він хоче до мене промовити через це? І тоді навчимося бачити «духовними» очима й чути «духовними» вухами, щоразу більше розуміючи, що Бог виявляє свою любов до нас кожної миті і в кожній ситуації.

Владика Венедикт (Алексійчук)