Святе Письмо з розважанням на 28 січня

Першого соборного послання святого апостола Петра читáння.

1 Пт. 58 зач.; 1, 1-2; 10-12; 2, 6-10.

1. Петро, апостол Ісуса Христа, вибраним переселенцям, розсіяним Понту, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії, 2. згідно з передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров'ю Ісуса Христа: благодать і мир хай у вас росте дедалі більше.

10. Про це спасіння розвідували й досліджували пророки, що про вашу благодать пророкували. 11. Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті і ту велику славу, яка по них мала настати. 12. І їм було об'явлено, що не для них самих, але для вас вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували, і на що навіть ангели гаряче прагнуть глядіти.

6. Бо в Писанні стоїть:
Ось я кладу в Сіоні камінь
вибраний, наріжний, дорогоцінний;
хто вірує в нього, не осоромиться.

7. Вам, отже, що віруєте, він честь; а тим, що не вірять,
камінь, що відкинули будівничі,
став каменем наріжним

8. і каменем спотикання
і скелею падіння.
Вони об нього спотикаються, бо не вірують у слово, на те ж бо вони й були призначені. 9. Ви ж рід вибраний, царське священство, народ святий, люд придбаний на те, щоб возвіщати діла великі того, хто вас покликав з темряви у своє дивне світло:

10. ви, колись не народ,
тепер же народ Божий,
колись непомилувані,
тепер же помилувані.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 53 зач. 12, 1-12.

1. Сказав Господь притчу оцю:

– Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, найняв його виноградарям і від'їхав на чужину. 2. І послав він у свій час до виноградарів слугу, щоб узяти у них свою частину плодів виноградних. 3. Вони його схопили, побили і відослали ні з чим. 4. І знов послав до них іншого слугу, але і тому побили голову і зневажили. 5. Ще іншого послав він, та вони того вбили. Та багато інших послав він, і їх вони або побили, або повбивали. 6. Мав він єдиного сина возлюбленого, і його послав до них наостанку кажучи: матимуть пошану до мого сина. 7. Та виноградарі ті казали між собою: це спадкоємець, ходіть уб'ємо його, і спадщина буде наша. 8. І схопивши його, вбили і викинули з виноградника.

9. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, і виноградник віддасть іншим. 10. Чи ви не читали цього Писання:

Камінь, який відкинули будівничі,
став каменем наріжним.
11. Господь зробив це,
і воно дивне в очах наших.

12. І шукали його піймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. І зоставили його й відійшли.

Марка 12, 9: “Камінь, який відкинули будівничі, став каменем наріжним”.

Шукаючи щось особливе в своєму житті, можемо дуже легко пропустити те, що дійсно варте уваги. А потім, коли зрозуміємо це, дивуємося, як це трапилося.

Так і в стосунках із Богом, очікуючи на якісь дивовижні знаки від Небесного Батька, втрачаємо можливість повсякденного спілкування. І лише в моменти, коли нас накриває хвиля тривог, починаємо шуати зближення з Господом.

Навчімося бачити очевидне, що є поруч із нами. Навчімося жити з Богом щоденно, щомиттєво, а не лише в моменти, коли нам складно. Він завжди готовий нас вести, лише ми не завжди готові йти за Ним.