Святе Письмо з розважанням на 29 березня

Псалом 62 

Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.

Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.

Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.

Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.

Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.

Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.

Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.

Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.

Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.

Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.

Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.

А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.

Книга Буття 17, 1-10

Як Аврамові було дев'ятдесят дев'ять років, з'явився Аврамові Господь і сказав йому: Я - Бог всемогутній. Ходи зо мною і будь бездоганний. Я зроблю союз мій між мною й тобою й розмножу тебе вельми-вельми. І припав Аврам на лице своє до землі, а Бог сказав до нього: Ось мій союз із тобою: Ти бо станеш батьком многоти народів. Отож уже більше не зватимешся Аврам, лише Авраам буде твоє ім'я, бо батьком многоти народів я тебе зроблю. Я зроблю тебе дуже-дуже плодовитим, виведу з тебе народи, навіть царі вийдуть із тебе. І встановлю я мій союз між мною й тобою і між твоїми потомками, в їхніх поколіннях, як союз вічний, щоб бути Богом тобі й потомкам по тобі. Я дам тобі і твоїм потомкам край, де ти пробуваєш (як чужинець), увесь Ханаан-край, у вічне посідання, і буду їм Богом. Далі сказав Бог до Авраама: Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки, в їхніх поколіннях. Ось мій союз, що його маєте берегти між мною й вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати. 

Книга Приповідок 15, 20-16, 10

Розумний син веселить батька, дурний же матір свою зневажає. Дурнота - радість безглуздому; розумний чоловік іде шляхом просто. Без міркування задуми не таланять, а як порадників багато - щастять. Людина рада відповіді своїх уст, і яке любе слово, сказане до речі! Стежка життя веде мудрого вгору, щоб ухилитись від Шеолу долі. Господь розвалить дім гордих й утвердить межу вдовиці. Огидні Господеві задуми погані, слова ж чисті - приємні. Хто жадібний наживи, той руйнує дім свій; а хто гостинці ненавидить, той буде жити. Серце праведного обдумує, що має відповісти; а уста злих зло виливають. Господь від лихих далеко, молитву ж праведних вислуховує. Ласкавий погляд веселить серце; добра новина підкріпляє тіло. Вухо, що слухає спасенного картання, посеред розумних перебуває. Хто напоумлення відкидає, свою душу зневажає; а хто на навчання зважає, той глузду набуває. Острах Господній - мудрости навчання; славу випереджує - покора. Людина робить задуми в серці, але від Господа - відповідь язика. Усі дороги людини чисті в очах власних, Господь же розцінює духа. Здайся на Господа у твоїх справах, і задуми твої здійсняться. Усе зробив Господь для власної мети, ба навіть грішника - на день лиха. Осоружний Господеві - кожен гордий серцем; такий напевне кари не уникне. Милосердям і правдою покутується гріх, а острахом Господнім ухиляється зло. Коли вчинки людини Господеві милі, то він і ворогів її мирить з нею. Ліпше трохи з правдою, ніж з кривдою прибутки великі. Серце людське обмірковує дорогу, та Господь управляє його кроком. В царя на устах - вирок; на суді уста його не помиляться.

_________________________

Коли вчинки людини Господеві милі, то він і ворогів її мирить з нею

Тяжко бути ворогом людині, яка на твої закиди ніколи не відповість поганим словом чи вчинком, яка на твої "шпильки" ніколи не доллє масла в вогонь. Як можна ворогувати з тим, хто на все тобі відповідає любов'ю?

Бувають люди надмірно "добрі" до всіх, але на шкоду собі. А бувають добрі й мудрі водночас, які не дадуть себе принизити, але водночас не відповідають на зло злом. Від них віє теплом і впевненістю, з ними відчувається Божа присутність.

Коли людина слухається Бога, то Бог у ній діє, і це помітно. Тож не дивно, що ті, хто могли б ставитися до неї вороже, мають до неї повагу.